мої батьки. На відміну від Чарлі, я нічого не маю проти корейських дівчат. Він каже, що це не його тип, але я насправді не розумію концепції «свого типу». Мій тип – дівчата. Геть усі. Чому я маю обмежувати своє коло знайомств?
Я стану чудовим лікарем із чудовим підходом до пацієнтів.
Я буду абсолютно щасливий.
Але щось у Наташі змушує мене думати, що моє життя може бути надзвичайним.
Краще б їй бути грубою, і краще б нам іти різними шляхами. Не бачу взагалі жодного шансу, що мої батьки (здебільшого тато) не матимуть нічого проти того, аби я зустрічався з чорношкірою дівчиною.
Утім я роблю останню спробу.
– Що б ти зробила, якби мала машину часу?
Уперше, відколи ми сидимо тут, вона не здається роздратованою чи знудженою. Вона супить брови й нахиляється вперед.
– На ній можна потрапити в минуле?
– Звісно. Це ж машина часу, – відповідаю я.
Її погляд говорить мені, що я багато чого не знаю.
– Подорож у минуле – це складна справа.
– Припустімо, ми подолали всі труднощі. Що б ти зробила?
Вона відставляє каву і складає руки на грудях. Її очі світлішають.
– І ми ігноруємо парадокс убитого дідуся? – питає вона.
– Повністю, – відповідаю я, вдаючи, що розумію, про що вона, але вона викриває мене.
– Ти не знаєш про парадокс убитого дідуся? – у її голосі відчувається скептицизм, наче я пропустив якусь базову інформацію про світ (типу звідки беруться діти). Вона фанатка наукової фантастики?
– Ні. Не знаю, – відповідаю я.
– Гаразд. Скажімо, у тебе є злий дідусь…
– Він помер. Я бачив його лише раз, у Кореї. Він здавався приємним.
– Ти кореєць? – питає вона.
– Американець корейського походження. Я народився тут.
– Я з Ямайки, – каже вона. – Народилася там.
– Але в тебе немає акценту.
– Ну, я довгенько тут живу, – вона міцніше обхоплює чашку, і я відчуваю, як її настрій змінюється.
– Розкажи мені про цей парадокс, – прошу я, намагаючись відволікти її. Це спрацьовує, і вона знову світлішає.
– Добре. Так. Скажімо, твій дідусь живий і злий.
– Живий і злий, – повторюю я, киваючи.
– Він справді зла людина, тож ти створюєш машину часу й повертаєшся у минуле, щоб убити його. Скажімо, ти вбиваєш його, перш ніж він зустріне твою бабусю. Це означатиме, що хтось із твоїх батьків ніколи не народиться, і ніколи не народишся ти, тож ти не зможеш повернутися у часі й убити його. Але! Якщо ти вбиваєш його після того, як він зустріне твою бабусю, то ти народишся, і тоді створиш машину часу, аби повернутися у минуле і вбити його. Цей цикл триватиме вічно.
– Гм. Так, ми точно проігноруємо цей парадокс.
– Припускаю, і принцип самоузгодженості Новикова також?
Я й раніше вважав її симпатичною, але тепер вона ще миліша. Її обличчя пожвавлюється, волосся
