і Роб навіть здається трохи присоромленим.
– Зараз не дивись, але, гадаю, твоя дівчина вляпалася, – кажу я. Двоє працівників крамниці щось несамовито шепочуть до Келлі й обмацують її куртку.
Зрештою дурна посмішка зникає з дурного обличчя Роба. Замість того, щоб рятувати Келлі, він засовує руки до кишень і поспіхом прямує до дверей. Келлі гукає його, пробігаючи повз, але Роб не зупиняється. Один із працівників крамниці погрожує викликати копів. Келлі благає його цього не робити й дістає з-під куртки дві платівки. У неї гарний смак. Я помітила гурти Massive Attack та Portishead.
Працівник вириває платівки з її руки.
– Повернешся – я викличу поліцію.
Келлі вискакує з крамниці, гукаючи Робу вслід.
– Що ж, це було весело, – каже Червона Краватка, коли Келлі йде. Він широко всміхається і дивиться на мене щасливими очима. Раптом я відчуваю дежавю. Я була тут раніше. Я бачила ці яскраві очі й цю усмішку. Навіть ця розмова вже була.
Але мить зникає.
Він простягає руку.
– Деніел, – каже він.
Його рука велика, тепла і м’яка, й затримується на моїй трохи довше, ніж треба.
– Приємно познайомитися, – кажу я і прибираю свою руку. Його усмішка гарна, дуже гарна, але в мене немає часу на хлопців у костюмах із гарними усмішками. Я вдягаю навушники. Він досі чекає, що я назвуся.
– Усього найкращого, Деніеле, – промовляю я і виходжу з дверей.
Деніел
Я потис їй руку. Я, у костюмі й краватці, потиснув їй руку.
Хто я? Банкір?
Хто, зустрічаючи симпатичну дівчину, тисне їй руку?
Чарлі сказав би їй щось чарівне. Вони пішли б у якесь затишне темне романтичне місце пити каву. Вона вже мріяла би про маленьких напівкорейських-напівафроамериканських дітей.
Наташа
На вулиці людей іще більше, ніж раніше. Натовп – це мікс із туристів, які забрели занадто далеко від Таймс-Сквер, і нью-йоркців, які бажають, аби всі туристи повернулися на Таймс-Сквер. Трохи нижче вулицею я помічаю Роба й Келлі. Я стою і дивлюся на них якийсь час. Келлі плаче, а Роб, поза сумнівом, намагається пояснити, що він не зрадник і не козел. Я відчуваю, що це йому вдасться. Він дуже переконливий, а вона хоче, щоб її переконали.
Минулого року ми з Робом сиділи разом на фізиці. Я звернула на нього увагу лише тому, що він попросив допомогти йому з ізотопами й періодом напіврозпаду. У фізиці я суперуспішна. Склавши тест наприкінці тижня, Роб запросив мене в кіно.
Стосунки стали для мене чимось новим, але це мені сподобалося. Мені подобалося зустрічатися біля його шафки на перервах і завжди мати плани на вихідні. Подобалося думати про нас як про пару й ходити на подвійні побачення з Бев і Дерріком. Як би гидко не було мені зараз визнавати це, мені подобався він.
А потім він зрадив. Досі пам’ятаю, як мені боліло, якою зрадженою я почувалася і, на диво,
