знає, звідки береться мій цинізм, але я не цинік. Я реаліст. Краще бачити життя таким, яким воно є, ніж таким, яким ви хочете, аби воно було. Немає жодних причин. Усе просто відбувається.
Але ось кілька Очевидних Фактів: якби я не запізнилася на зустріч, я не познайомилася б із Лестером Барнсом. А якби він не промовив слово irie, я не зірвалася б. А якби я не зірвалася, то не стискала б зараз у руці ім’я адвоката, відомого своїми виграними справами.
Я виходжу з будівлі повз охорону. Я відчуваю ірраціональне й геть не властиве мені бажання подякувати тій охоронниці Ірен – але вона за кілька футів від мене завзято обмацує чиїсь речі.
Я перевіряю, чи немає повідомлень на телефоні. Хоча зараз у Каліфорнії лише пів на шосту ранку, Бев надіслала мені низку знаків питань. Я розмірковую, чи не розповісти їй про останні події, та потім вирішую, що насправді нічого не сталося.
«Поки що нічого», – відповідаю їй я. Знову в мене виникає егоїстичне бажання, аби вона була тут, зі мною. Хоча насправді це я хочу бути з нею, обирати університети, як нормальна учениця випускного класу.
Я знову дивлюся на записку. Джеремі Фіцджеральд. Містер Барнс не дозволив мені зателефонувати від нього й домовитися про зустріч.
– Це чиста авантюра, – сказав він, перш ніж фактично виставив мене за двері.
Очевидний Факт: ніколи не слід вдаватися до авантюр. Краще вивчити шанси і взятися за потенційний варіант. Утім якщо авантюра – це ваш єдиний шанс… тоді вперед.
Ірен
На обідній перерві Ірен завантажує собі альбом Nirvana. Вона прослуховує його тричі поспіль. У голосі Курта Кобейна вона чує те саме, що й Наташа – ідеальне і прекрасне страждання, натягнуті ноти, настільки сповнені самотності, що хочеться, аби вони обірвалися. Ірен здається, що буде краще, якщо голос обірветься, краще, ніж жити, прагнучи чогось і не отримуючи цього, краще, ніж узагалі жити.
Вона поринає у голос Курта Кобейна, глибше, глибше, глибше, до цілковитої темряви. Знайшовши його в інтернеті, Ірен дізнається, що в історії Кобейна не було щасливого кінця.
Ірен складає план. Сьогодні буде останній день її життя.
Правда в тому, що вона роками розмірковувала про самогубство. У піснях Кобейна вона зрештою знаходить потрібні слова. Вона пише передсмертну записку, адресовану нікому: «Ну що ж. Хай там як – проїхали»5.
Наташа
Я роблю лише два кроки з будівлі й набираю номер.
– Скажіть, будь ласка, чи можна призначити на сьогодні зустріч якомога раніше?
Здається, що жінка на тому боці перебуває на якомусь будівництві. На задньому фоні я чую звуки бурава й гучне бахкання. Мені доводиться двічі повторити своє ім’я.
– А з якого приводу? – питає жінка.
Я вагаюся. Річ у тому, що як нелегальний емігрант ти вчишся чудово зберігати таємниці. Перш ніж почалася ця історія
Слова з пісні «Smells Like Ten Spirit».
