Купала свято на селі,Що зібралось люду, як квітів у полі,
Хай вас обминає лихо і горе!
Інша жінка, театрально роблячи жести руками, продовжила:
– У час прекрасний, в час крилатий
Просимо до нас на свято!
На Івана, на Купала!
Щоб вас доля відшукала!
Керівництво селищної ради взяло слово для привітання, і Люда запропонувала сходити подивитися на опудало.
– Почалося нецікаве, – сказала вона Кірі та Валі. – Поки вони наговоряться, ми зможемо прогулятися.
Дівчина привела подруг до опудала Марени, зробленого з гілля дерев та соломи, прикрашене барвистими атласними стрічками.
– Для чого воно? – поцікавилась у старшої подруги Кіра.
– Побачиш! Май терпіння! Он там – вогнище! – вказала Люда. – Коли його запалять, будемо через нього стрибати.
– Класно! – усміхнулася Кіра. – Ще ніколи не стрибала через вогнище!
– Дивись, щоб хвіст не загорівся! – засміялася Валя. – А то доведеться йти додому з голими сідницями!
– До речі, свічки із собою не забули взяти? – запитала Люда.
– Свічки? – в один голос промовили подруги і розгублено закліпали очима.
– Свічки! Ви що, не знали, що треба було їх взяти з собою?
– Ні! – дуетом протягли дівчата.
– Гаразд! – усміхнулась Люда. – Я так і знала, тому й для вас прихопила! Вінки плестимете?
– Так! – закивали обидві.
– Отож! А на віночок треба поставити свічку й запалити, – пояснила Люда.
– Вона ж упаде, – зауважила Валя.
– Чи не гадаєш ти, що свічка має бути півметровою? – засміялась Люда. – Ось такі вони! – сказала дівчина й дістала із сумочки низеньку парафінову свічечку в підставці.
– Зрозуміло! – кивнула Валя. – Чуєте, як гарно співають?
Дівчата повернулися до сцени, де вже закінчили свої вітальні промови керівники й місцевий ансамбль злагоджено співав «Про вишні».
– Ходімо подивимось, що там буде цікавого, – запропонувала Кіра.
Коли вони підійшли до натовпу глядачів, уже розігрувалася сценка, в якій дівчина відмовляла коханого йти в ніч на Купала шукати квітку папороті. Були тут і чорти, й відьми, які полювали на хлопця-відчайдуха, який мріяв знайти чарівну квітку, щоб розуміти мову звірів і птахів та відшукати захований скарб для своєї дівчини. Кіра захоплено спостерігала за грою акторів, але найбільше їй сподобалась дія, в якій дівчата, сидячи на траві, плели віночки з квітів та співали:
– Ой, на Івана, на Купала
Красна дівчина зілля копала,
Квіти збирала, віночки плела.
Далі за водою їх пускала,
Поплинь, віночку, по синій хвилі,
Поплинь, віночку, де живе мій милий!
Далі Кіра вже не чула співу, вона уявила, як сплете вінок сама і вперше у своєму житті пустить
