ні його обличчя, ні прізвища, бо від того першого знайомства минуло дев’ять років. І ось зустріч у Празі, захоплене враження Василя Короліва – талановитого письменника і працьовитого чоловіка – від жінки з фантастично багатою біографією, знанням багатьох мов, закоханою у мистецтво й археологію, надзвичайно здібної до перекладацької творчості. Його ж єдина любов – Україна і праця для України. Наталена як жінка Василя Короліва не приваблювала: «малої постави, дуже смаглява, темноволоса, зеленоока, маломовна, без голосних вибухів сміху, завжди одягнена в чорне, без прикрас та без оздоб» – такий тип жінок йому не подобався. А от її тверда вдача, вміння стримувати себе, готовність працювати з такою ж, як у нього, енергією і невтомністю – це якраз і відповідало його планам гуртувати навколо себе робітників на ниві української культури, освіти, літератури.
Василь Королів став пропонувати Наталені робити переклади з французької, італійської, навертав у розмовах до самостійної творчої діяльності в жанрі новели, оповідання. І обов’язково українською мовою. А знання української Наталена активно поглиблювала завдяки спілкуванню і співпраці з Василем Королівим, а також роботі над словниками. Уклала невеликий за обсягом чесько-український словник для шкіл на замовлення Міністерства освіти, який з’явився друком за редакцією професора С. Смаль-Стоцького. Працювала над великим французько-українським словником і водночас писала оповідання та новели українською мовою. Мала в особі В. Короліва-Старого фахового порадника, літературного редактора, щирого друга, який запропонував їй укласти своєрідну угоду про спільне життя задля взаємопідтримки, врешті-решт, для виживання в умовах суворої емігрантської дійсності. Бо після поразки Української Народної Республіки українська місія в Празі згорнула свою діяльність, і Василь Королів-Старий залишився, як і Наталена, без роботи. От він і запропонував цій всебічно освіченій, талановитій і працьовитій жінці створити «сімейну кооперативу» – укласти шлюб заради об’єднання зусиль для праці в ім’я України і переборення злиднів.
Наталя-Наталена вислухала аргументи 42-річного письменника, який побачив у ній «ідеального товариша», побратима, з яким цікавіше й зручніше було б продовжувати подорож цією важкою дорогою життя, подумала-подумала і процитувала уривок зі старого лицарського роману: «Кожна людина має виконати у свойому житті свій “хрестовий похід”. До цього потрібує вона три великі ласки: Вчителя, який би вказав їй путь, Світлу Постать, яка натхнула б її до героїчних чинів, і Побратима…»
І хоча Наталена Королева, як зазначала далі у спогадах, вважала своїм Учителем вуйка Еугеніо, а побратимом – Альфонсо, справжнім Вчителем, який вказав їй шлях до творення літератури українською мовою, терпляче навчав її української мови, таємниць конструювання фабули, виписування художніх образів, побратимом, який двадцять два роки
