style="font-size:15px;"> Знову Париж, зустріч із легендарною Джейн Гаддінг, яка її запросила знову грати на драматичній сцені, пророкуючи їй щасливу долю «блискучої зорі» на театральному небосхилі, але Кармен замірилася реалізувати свій талант на оперній сцені. Водночас вона хоче продовжувати розпочаті «медицинські студії», вабить її пропозиція давнього приятеля її батька, вченого-астронома Каміля Фламмаріона, розпочати працю на літературному полі. Що ж, Кармен Фернандес під опікою і завдяки порадам свого старшого приятеля Фламмаріона починає співпрацювати з журналами. Робить переклади, пише фейлетони, невеличкі статті та готує книжку новел, навіяних враженнями від розкопок у Помпеях.
Імовірно, як стверджує Орест Зілинський, її літературна біографія розпочалася з публікації у французькому журналі «La Croix»14, коли Наталені-Кармен було лише шістнадцять років. Начебто тоді вона переклала з української французькою мовою якийсь давній твір чи документ отців-василіян, прибравши для цієї публікації відповідний псевдонім Брат Іван (Frève Jean)15.
В «Автобіографії» Наталена Королева стверджує: «Писати почала я давно, а перестала – з двадцять років тому. Писала спочатку у французькій пресі. Якусь мою працю видано було навіть по-московському (“О мотиве плетенки в армянской орнаментике”). І думала я працювати у французькій літературі, до чого мене намовляли приятелі мого батька: Анатоль Франс і Каміль Фламаріон, астроном. З української мови колись – не згадаю року, бо дуже давно – зробила була я переклад на французьку, бо ніхто тоді не міг перечитати, що то за мова»16.
Тож цілком можливо, що юна Наталена таки здійснила цей переклад, бо підписала цю працю псевдонімом Брат Іван, згадуючи таку поширену у Франції легенду про міфічну країну – «володіння попа Івана», з якою в її уяві асоціювалися українські Карпати з горою Піп Іван. Мабуть, важко давався шістнадцятирічній дівчині цей текст, оскільки до приїзду восени 1904 року до Києва Наталена рідко коли чула українську мову, хіба що в дитячому віці, але могла геть забути. Не знала української мови в такій мірі, щоб перекладати складні наукові тексти. Адже вона майже дванадцять років провела у монастирі Нотр-Дам де Сіон із виїздами до Іспанії.
Початок літературної діяльності Наталени французькою мовою логічно датувати 1903–1904 роками, можливо, 1909 роком, як визначає Роман Завадович17, та найвірогідніше – періодом навчання в Парижі в роках 1911–1914-х. Сама Наталена згадує, що тоді вона активно співпрацювала із літературними і науковими журналами «Echos d’Orient», «Pevue des Poétes»18 та ін.
Творить Наталена-Кармен новели французькою мовою, водночас виконує партію Кармен в Паризькій опері з несподіваним вкрапленням ексцентричного танцю, чим викликає бурхливу реакцію глядачів і шалений успіх цієї оперної постановки.
Дядько Еугеніо листовно підтримує свою племінницю, бо відчуває, що
