Ваша Величність хочуть, щоб вам корилися абсолютно, ви могли б дати мені якийсь розумний наказ. Звеліти, наприклад, рушати за хвилину. Умови, як на мене, сприятливі…
Король не відповів. Маленький Принц спершу вагався, а потім, зітхнувши, вирушив.
– Я призначаю тебе послом! – квапливо гукнув йому навздогін король.
Він мав величний і владний вигляд.
«Дорослі дуже дивні», – подумки сказав собі Маленький Принц під час подорожі.
Розділ XI
На другій планеті жив марнославний чоловік.
– Ах! Ах! Візит шанувальника! – гукнув здалеку марнославний, тільки-но помітивши Маленького Принца.
Адже для марнославних решта людей – шанувальники.
– Добрий день! – привітався Маленький Принц. – У вас дуже кумедний капелюх.
– Це для вітань, – відповів марнославний. – Щоб вітати, коли мені плещуть. На жаль, тут ніхто ніколи не ходить.
– Для чого? – не зрозумів Маленький Принц.
– Бий у долоні, – порадив марнославний.
Маленький Принц кілька разів ударив у долоні. Марнославний скромно привітав його, піднявши капелюха.
«А тут веселіше, ніж у короля», – подумав Маленький Принц і знову заплескав у долоні. Марнославний знову вітав його, піднімаючи капелюха.
Поплескавши хвилин п’ять, Маленький Принц утомився від одноманітної гри:
– А що слід робити, щоб капелюх упав? – запитав він.
Але марнославний не чув його. Марнославні чують тільки похвали.
– А ти справді в захваті від мене? – запитав господар планети Маленького Принца.
– А що означає «в захваті»?
– «У захваті» означає визнавати, що я найгарніший, найошатніший, найбагатший і найрозумніший на планеті.
– Але ж ти сам на своїй планеті!
– Дай мені цю насолоду! Однаково будь у захваті від мене!
– Я в захваті від тебе, – мовив Маленький Принц, ледь стенувши плечима, – але який тобі інтерес у цьому?
Маленький Принц покинув ту планету.
«Дорослі вочевидь дуже дивні», – лише сказав він собі під час подорожі.
Розділ XII
На наступній планеті жив пияк. Цей візит був дуже короткий, але страшенно засмутив Маленького Принца.
– Що ти тут робиш? – запитав він пияка, побачивши, як той мовчки сидить перед кількома повними пляшками і кількома пустими.
– П’ю, – похмуро відповів пияк.
– Навіщо ти п’єш? – запитав Маленький Принц.
– Щоб забути, – відповів пияк.
– Забути що? – цікавився Маленький Принц, уже проймаючись жалем.
– Забути, що мені соромно, – признався пияк, опустивши голову.
– Соромно що? – запитував далі Маленький Принц, прагнучи допомогти бідоласі.
– Соромно пити!
