style="font-size:15px;"> – Ви певні цього?
– Якби він аж так зле почувався, то іноді роздягався б, еге ж? А він завжди вдягнений і навіть чобіт ніколи не скидає.
– Справді? І навіть коли лягає спати?
– Так, спить він теж у чоботях.
Ви ж знаєте, що Тома Соєра і хлібом не годуй, тільки дай йому розгадати якусь таємницю. Якщо ви нам обом – йому й мені – запропонуєте водночас розгадати таємницю чи з’їсти шматок пирога, то вам не доведеться говорити, щоб ми вибрали те чи інше. Вибір буде зроблено сам собою. Я, безперечно, зараз же виберу пиріг, а Том обов’язково накинеться на таємницю. Адже всі люди різні. Насправді це тільки на краще. Ось чому Том почав уточнювати деталі у стюарда:
– А як звуть пасажира?
– Філіпс.
– А де він сів на пароплав?
– Здається, в Александрії, в Айові.
– А як ви гадаєте, що він таке затіяв?
– Я не знаю… Я про це особливо не замислювався.
Я подумав про стюарда: ось іще одна людина, яка, очевидячки, віддасть перевагу пирогу.
– А ви не помітили нічого незвичайного? У його поведінці чи в словах?
– Та ні, ніби нічого. Хіба тільки те, що він якийсь заляканий, та ще – двері його каюти завжди замкнені, і вдень, і вночі. А коли постукаєш до нього, то він спершу крізь шпарку подивиться, хто прийшов, і тільки після того відчиняє.
– Он як! Це справді дуже цікаво! Мені б так хотілося побачити його. Послухайте, а що, як ви наступного разу принесете йому обід, і відчините двері дужче, і…
– Ні, з того нічого не вийде, бо він завжди ховається за дверима. Отже, про таке й не мрійте, нічого не вийде.
Том трохи подумав і запропонував нову ідею:
– А якщо спробувати інакше? Ви позичите мені вашого фартуха і дозволите, щоб я сам відніс йому вранці сніданок. За це я дам вам двадцять п’ять центів.
Стюард зрадів такій пропозиції, але за умови, що старший стюард не заперечуватиме. Том сказав, що він про все домовиться зі старшим стюардом, і той справді був не проти, щоб ми вдягли фартухи й віднесли сніданок.
Вночі Том майже не спав, так йому не терпілося пробратися в каюту нашого сусіда і викрити його; він увесь час губився в гадках, снував різні припущення, що, як на мене, було геть зайвим. Якщо ви скоро про все й так дізнаєтеся, нащо сушити собі голову припущеннями і витрачати порох даремно. Я, навпаки, чудово виспався, сказавши собі, що мені байдуже до таємниці цього загадкового Філіпса, хай хоч ким він виявиться.
Зранку ми з Томом, повтягавши на себе фартухи стюардів, узяли кожен по таці зі сніданком, і Том постукав у двері Філіпсової каюти.
Ледь прочинивши двері, наш сусід упустив нас досередини і миттю зачинив їх. О Господи! Побачивши його, ми ледь не повипускали з рук наші таці зі сніданком, а Том пробурмотів:
– Юпітере Данлеп! Як ви тут опинилися?
Чи
