Міфи про PR. Річ Лі
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Міфи про PR - Річ Лі страница 6
Я обрав цей приклад з-поміж багатьох інших лише тому, що я як відносний новачок у PR відчував, що мені пощастило знайти роботу, на якій я зможу багато чого навчитися. Мене захоплювала вся та закулісна і цілодобова робота, яку виконував Енді задля успіху Tribewanted та інших клієнтів. Більше того, виявилося, що назва нашого агентства, 10 Yetis, походить від старого прізвиська, яке отримав Енді за часів роботи у фінансовому PR, де, як він розповідав, за здатність залишатися непоміченим його прозвали «Єті».
Звісно ж, саме за такі заслуги ми й отримуємо платню від наших клієнтів, які в такий спосіб віддячують професіоналам за досвід та конфіденційність, і це співзвучно з висловом Трейсі Клемент про те, що справді хороший PR – невидимий. Проте це значить, що:
а) Створюючи хороший образ інших брендів та осіб або надаючи їм для цього необхідну платформу, ви чи ваша команда маєте дуже мало можливостей отримати заслужене визнання. Така нестача публічної подяки та оцінки роботи є насправді притаманною саме нашій індустрії – ми щасливі, а інколи навіть відчайдушно прагнемо платити за те, аби бути визнаними.
А тому ще більш важливим є:
б) Той факт, що широкому загалу заледве відомо про ваше існування, служить утримуванню ролі піарника в секреті, змушуючи лише здогадуватися, у чому саме полягає його справжня роль. Це дозволяє міфам та помилковим уявленням (таким як твердження, що всі піарники брешуть) множитися без будь-якої перевірки і підтвердження.
٣. Освіта
Як кожна людина, яка має певну мету,– і тут я перетворююся на Джеймі Олівера,– я вважаю що державна система освіти повинна, як мінімум, визнати за цією професією визначну роль в успішності бізнесів, благодійних та інших організацій.
Рекламна справа є окремою дисципліною, яка йде пліч-о-пліч зі зв’язками з громадськістю під знаменом «маркетингу», а проте, принаймні на базовому рівні, вона є добре зрозумілою широкому загалу, адже ось вона – просто у вас перед носом. У 2015 році я був суддею на телепередачі на зразок Dragons’ Den, у якій брали участь діти віком 13–16 років. На самому початку мого виступу на тему PR, я запитав, чи хтось із учасників шоу знає, що це таке. Із більш ніж двох десятків рук піднялася лише одна. Пізніше я поговорив з цією людиною і почув таке: «По суті це є рекламою, чи не так?»
Багато людей,