спати. Або хтось вживає тільки вегетаріанську їжу, а інший не уявляє собі дня без м'яса, чи один – акуратний і цінує прибраність та затишок у квартирі, а його партнер – зовсім не звертає на це уваги й розкидає свої речі де заманеться, або комусь із закоханих раптом не подобається нова зачіска іншого і т.ін.
Кожної з цих чи сотні інших причин часом виявляється достатньо, аби вважати спільне життя приреченим на поразку. І стосується це не лише німців. Наприклад, одна відома свого часу російська акторка, Татьяна Конюхова, перший шлюб якої протривав рівно 10 днів, розлучилася зі своїм другим чоловіком через те, що він наважився з'явитися на знімальному майданчику саме в той момент, коли це було страшенно недоречно, бо вона була дуже зайнята роботою.
Сімейне життя – справа делікатна, тут кожна дрібниця набуває величезної ваги і здатна перетворитися на нерозв'язну проблему. Часом проблеми, що зруйнували вже створену сім'ю, настільки невловимі, що назавжди залишаються незбагненними для стороннього ока. Одна моя знайома розлучилася з чоловіком через те, що їх інтимне життя, на її думку, погано впливало на десятимісячного сина, їй здавалося, що батько втягує дитину в їхні любощі. Яким саме чином, вона не пояснила, але суд погодився з тим, що психічне здоров'я дитини не можна ставити під загрозу, тим більше, коли йдеться всього-на-всього про задоволення статевого інстинкту. Цивілізована людина повинна бути вища від цього.
Інший мій знайомий розлучився з дружиною через те, що вона не була згодною з його рішенням простерилізуватися, аби в такий спосіб не загострювати проблему перенаселеності земної кулі.
Ще один знайомий так і не розлучився з дружиною. Хоча протягом тридцяти п'яти років спільного життя «він не зробив її щасливою», як повідомила вона йому під час святкування 75-річних уродин. Виявилося, що він завжди занадто багато заробляв, і це, на її думку, жахливо, бо:
1) у неї не було потреби працювати;
2) її власна самореалізація як особистості так і не відбулася, оскільки в неї не було потреби працювати;
3) вона завжди відчувала комплекс власної неповноцінності;
4) вона ніколи не мала друзів по роботі;
5) щоранку вона залишалася вдома i страждала на хронiчнi депресiї, в той час як вiн спiлкувався з iншими людьми i був бадьорим та життєрадiсним;
6) вiн завжди обривав їхню ранкову розмову на пiвсловi, i це псувало їй настрiй та створювало враження, що робота для нього важливiша, нiж дружина, i т.ін.
Крiм того, в нього завжди було занадто багато друзiв, i вона почувала себе залишеною напризволяще, власних друзiв у неї не було. Вiн не наполіг на тому, щоб у них були дiти, бо вона боялася, що вагітність зіпсує її фігуру, i про це вона зараз теж шкодує. А найгiршим, на її думку, було те, що вiн молодший вiд неї на цiлий рiк, тому зможе довше насолоджуватися життям. За умови, що вона помре першою. Відтоді вона починала цим ритуальним перераховуванням кожний спільний сніданок, обід і вечерю. Через пiвроку вiд дня святкування 75-рiчного ювiлею
