й почувши, що вона в оранжереї, ми обійшли сад позад будинку й послали слугу розшукати її. Поки ми чекали, сержант Кафф розгледів крізь арку, обвиту плющем, наш квітник і попрямував туди, вперше виявивши щось подібне до інтересу. На здивування садівника і на моє обурення, цей знаменитий полісмен виявив неабияку обізнаність з нікчемним мистецтвом розведення троянд.
– Ач, як ви вдало тут спланували квітник: на південь і південний схід, – сказав сищик, кивнувши своєю сивіючою головою, і в його меланхолійному голосі на якусь мить з’явились нотки задоволення. – Саме такої форми і має бути квітник – наче коло, вписане в квадрат. Так, так, і алеї поміж клумбами. Але їх ніколи не посипають гравієм. На алеях у квітнику, пане садівник, повинна бути травичка, так, травичка, а гравій – занадто твердий матеріал для квітника. Яка прекрасна клумба білих та блідо-рожевих троянд! Вони завжди так чудово гармоніюють на одній клумбі, правда? А ось біла мускусна рожа, містере Беттередж, – це наша стара англійська рожа, як вигідно вона виділяється поміж найліпшими й найновішими квітами. Чарівна квітка! – сказав детектив, голублячи її своїми кістлявими пальцями і промовляючи до неї, мов до дитини.
Ну й полісмена ж прислали нам! І оце він повинен довести до кінця справу з алмазом міс Речел і знайти злодія, що викрав його!
– Ви, напевне, любите троянди, сержанте? – зауважив я.
– Я не маю часу любити будь-що, – відповів сержант Кафф. – Але коли в мене трапляється вільна хвилинка, я присвячую її рожам, Беттередж. Я почав своє життя серед них, у розсаднику мого батька, і закінчу серед них, якщо зможу. Так. Одного чудового дня (з Божою поміччю) я перестану ловити злодіїв і візьмуся за вирощування троянд. Між моїми клумбами, пане садівник, будуть трав’яні стежки! – сказав сищик. Його, напевно, неприємно вразили наші стежки, посипані гравієм.
– Для людини вашої професії, сер, – зважився я зазначити, – це досить дивний смак.
– Якщо ви поглянете довкруг себе (а цього більшість людей не робить), – сказав сищик Кафф, – ви побачите, що смаки людини здебільшого зовсім не узгоджуються з її заняттями. Покажіть-но мені дві речі більш протилежні, аніж троянда і злодій, і я негайно зміню свій смак, якщо не пізно ще в мої роки. А чи не здається вам, пане садівник, що дамаська троянда дуже добра для підщеплення більш ніжних сортів? А, я так і думав. Ось іде дама. Це леді Веріндер?
Він побачив її раніше, ніж помітили її я й садівник, хоч ми і знали, в який бік дивитись, а він – ні. Я почав його вважати значно кмітливішим, ніж він здався мені з першого погляду.
Зовнішність детектива чи справа, в якій він приїхав, або те і друге – ніби трохи збентежили міледі. Вперше в житті я помітив, що вона не знала, як відповісти сторонній людині. Сержант Кафф відразу ж вивів її зі скрутного становища. Він спитав, чи не доручили вже кому-небудь справу про крадіжку до того, як ми послали по нього, і, почувши, що запросили іншого полісмена, який і досі ще тут, попросив дозволу перш за все поговорити з ним.
Міледі
