– щоб вони не наробили ще більшої шкоди.
– Цілком вірно! – сказав інспектор своїм військовим тоном. – Я звелів їм забиратися звідси. А плямку цю зробили спідниці, сержанте, звичайно, спідниці.
– Ви помітили, чия спідниця зробила це? – спитав сищик Кафф все ще звертаючись не до свого колеги полісмена, а до мене.
– Ні, сер.
Тоді він звернувся до інспектора Сігрева і спитав:
– А ви це помітили, я гадаю?
Це запитання, здавалося, трохи збентежило інспектора, але він не розгубився.
– Не можу ж я забивати свою голову всякими дрібницями, – сказав він, – а це справжня дрібниця.
Сищик Кафф подивився на Сігрева, як дивився на гравійні доріжки в квітнику, і з своєю звичайною меланхолією вперше показав нам свої здібності.
– Минулого тижня я провадив одне секретне слідство, пане інспектор, – сказав він. – На одному кінці слідства було вбивство, а на другому – чорнильна пляма на скатерті, якої ніхто не міг пояснити. На своєму віку мені довелося вести безліч найрізноманітніших справ, але я ніколи не мав діла з «дрібницями». Перш ніж ми зробимо ще один крок у цій справі, ми повинні побачити спідницю, яка зробила пляму, і довідатись напевно, коли висохла ця фарба.
Інспектор, досить похмуро проковтнувши пілюлю, спитав, чи не покликати служниць. Сищик Кафф, подумавши хвилинку, зітхнув і похитав головою.
– Ні, – сказав він, – ми спочатку займемося фарбою. Питання про фарбу вимагатиме одного слова: «так» або «ні» – це швидко. А питання про жіночі спідниці – довге. О котрій годині служниці були в цій кімнаті вчора вранці? Кажете, об одинадцятій? А знає хто-небудь у домі, вогка чи суха була фарба об одинадцятій годині ранку?
– Про це знає племінник міледі, містер Френклін, – сказав я.
– Він тут?
Містер Френклін був саме поблизу, чекаючи слушної нагоди для знайомства з великим Каффом. Через півхвилини він був уже в кімнаті й давав таке свідчення:
– Ці двері розмальовувала міс Веріндер сумішшю-розчинником мого власного виготовлення під моїм наглядом і за моєю допомогою. Цей розчинник висихає, з якими б фарбами його не вживали, через дванадцять годин.
– Ви пам’ятаєте, сер, коли було пофарбоване те місце, на якому тепер пляма? – спитав сищик.
– Прекрасно пам’ятаю, – відповів містер Френклін. – Це місце було пофарбоване останнім. Нам треба було закінчити до минулої середи, і я сам упорався з цим о третій годині дня або трохи пізніше.
– Сьогодні п’ятниця, – сказав сержант Кафф, звертаючись до інспектора Сігрева. – Повернімось назад, сер. О третій годині в середу це місце було закінчене. Суміш мала висохнути через дванадцять годин, тобто до трьох годин ранку в четвер. Ви провадили тут слідство об одинадцятій годині ранку. Вирахуйте три з одинадцяти, і залишиться вісім. Ця фарба, пане інспектор, була сухою вже вісім годин, коли ви припустили, що жіночі спідниці зробили
