і задля нього плати так багато грошей. Коли се піде так далі, то мушу продавати одну маєтність за другою, аби покривати кошти виборів.
Сердитість п. Тишковського зовсім оправдана. Адже теперішній вибір важний у ліпшім разі тільки на півтора року, та можливо, що ми зустрінемось ще вчасніше. Отже, до скорого, милого побачення, пане Тишковський».
ЗМІНА СИСТЕМИ
У числах 26—29 львівської «Правди» появилася на чільнім місці стаття під заголовком «Зміна системи». Сю статтю сквапно передрукували «Народна часопись» і «Буковина», на неї відгукнулося й «Діло» і посвятило її розборові чотири довгі передовиці в числах 165—168, давши свойому розборові такий самий титул, який має стаття «Правди». В обох сих працях порушено чимало важних питань, що відносяться до розвою нашої народності, то й ми посвятимо їм кілька уваг.
«Зміна системи, – читаємо в «Правді», – се улюблений коник, на якім від якогось часу гарцює шеф народовської опозиції п. Романчук, а щоби виправдати своє становище, голосить, що система супроти русинів не змінилася, що не тільки нічого не поліпшилося, але навіть погіршало. Недавно проголосив орган п. Романчука, що зміна системи – се «перший і найважніший наш постулат», без котрого ніякі здобутки не можуть нас задоволити. Коли се настане, то решта скорше чи пізніше сама прийде. Та й коли русини почують, що з ними інакше обходяться, інакше їх трактують, тоді будуть вирозумілі та терпеливі в своїх дальших ожиданнях.
«О що ж властиво тут розходиться, що розумів п. Романчук через ту «зміну системи»? Се, висловивши просто, значить, щоби ми могли свобідно розвивати в австрійсько-угорській монархії руську народність. Про се дійсно була мова перед почином так званої «нової ери» під час переговорів заступників «Народної ради» і єго ексцеленції митрополита з тодішнім намісником графом К. Баденім, і п. Романчук в своїй промові з 25 падолиста 1890 р., проголошуючи так звану програму, налягав також на зміну поступування правительства супроти русинів чи там на зміну системи28.
Годиться, однак, нагадати, що сказав тоді в сій справі гр. Бадені іменем правительства, а, очевидно, з поручення Корони. Супроти заступників «Народної ради» заявив намісник, що «уряд австрійський може підпирати тільки таких русинів, котрі бажають розвивати руську народність в Австрії як отаку в напрямі, згіднім з ідеєю державною, і рішучо отрясуться і визволяться від усього, що спиняє розвиток руської народності на основі чисто австрійській».
«Те саме повторив намісник по промовах послів Телішевського і Романчука і додав, що правительство бажає, щоби кожда народність свобідно розвивалася в границях і рамках конституції, але сі наміри правительства часто стрічають трудності, викликані браком вирозумілості або неясним поступуванням. А вказавши на засади, згідні з австрійською ідеєю державною, вірність тронові і державі, зазначив намісник, що «ті засади мусять бути не лише завсігди ясно висказувані, але ясно,
У цій промові на засіданні галицького крайового сейму Ю. Романчук виклав публічно суть складеної напередодні угоди «народовців» з польсько-австрійською адміністрацією Галичини, очолюваною австрійським намісником графом К. Бадені, про тісну співпрацю, проголосив початок т. зв. «нової ери» у відносинах з нею.
