шматок сиру, неквапно прожовує. Питання, що він його мені ставить, збиває з пантелику.
– Ти за цей тиждень встигла завести собі когось? – запитує, зрозумівши, до чого я все це йому кажу.
Хитаю головою «ні» раніше, ніж обурююся.
– Тоді я не розумію, навіщо мені ними користуватися, – вказує на пачки, що я їх купила в аптеці. – Я здоровий, про це можеш не турбуватися. І в мене також нікого більше немає зараз. Якщо це тобі цікаво. Коли з’явиться, ти про це дізнаєшся. Обіцяю.
Відкриваю рота, щоб сказати про вагітність. Випереджає.
– Про це я також потурбувався. Ти питимеш таблетки. – Лізе у внутрішню кишеню свого піджака, дістає упаковку, простягає її мені. – У тебе саме новий цикл розпочався.
– Але звідки…
Затуляє мені губи пальцем, даючи зрозуміти, що не бажає нічого чути.
Насувається ніч. На території готелю жовтими маяками загоряються ліхтарики. На небі чітко прорисовується молодий ріжок місяця. Потроху з’являються зірки.
Він підходить до мене, забирає з моїх рук бокал, обережно бере за плечі. Я підводжуся. Тепер його обличчя поруч, очі блищать, я тану в тому його погляді, сповненому бажання.
– Ти чекала на нашу зустріч?
– Я воліла, щоб ви залишилися мрією.
Відповідь – сповідь. Мрія, що здійснилася, – чим не варіант? Він задоволений. Це видно з усмішки, що з’являється на його обличчі.
Він дивно поєднує зверхньо-категоричне ставлення до мене із проникливістю, що межує на рівні розуміння найменшого бажання. Він ніжний, палкий, витончений, наче я для нього королева. Та водночас домінує в усьому. Починаючи з того, можна мені щось казати чи ні, і звісно ж, закінчуючи тим, як ми кохаємося. Я божеволію від цього поєднання, щомиті чекаю, що ж буде далі, – і він дивує мене кожної такої миті.
Схоже, саме це й приманило мене до цього чоловіка аж так, що я готова була йти за ним уже в найпершу хвилину знайомства, без вагань сіла в авто, погодилася їхати на край світу, ні про що не питаючи.
Розділ 4
Любити одночасно можна тільки одного. Врости можна тільки в одну душу, і тільки любов може пройняти всю істоту до кінця…
Ті вихідні були шаленими!
Він закохував мене до нестями. Зводив з розуму своїми пестощами, вчив пестощів у відповідь, вивчав мої смаки, знайомив із власними. Він, як завзятий науковець, досліджував моє тіло, виявляючи на ньому центри насолоди. І результат був неперевершеним! Напевно, це правильно – у перші рази ось так пізнавати одне одного. Так роблять дорослі, щоб позбутися зайвих розчарувань у майбутньому.
Сон знову лише на світанку під заливистий спів солов’їв, які співають оду новому дню. Філіжанка запашної кави разом із шоколадним тістечком, що їх він замовляє в номер, наче вгадуючи, що я прокинуся саме зараз. А він сидить у кріслі перед вікном і читає якусь книжку. Це вмить струшує з мене сонливість.
