style="font-size:15px;"> – Бажаю тобі золотих смужок, Едді, – промовив Де Спейн. – І тасьми на кашкеті. Я би не морочив тобі голову, якби ти не був мені дорогий.
– Знаю.
– Ти ж у нас, чорт забирай, герой війни.
– Завтра Різдво, – змінив тему Ед, – ти думаєш про Томаса.
Де Спейн кивнув.
– Я все думаю про те, що міг би якось його попередити. Адже він навіть не встигнув розстебнути кобуру.
– Вуличний кишеньковий злодій з пістолетом? Звідки йому було знати?
Де Спейн погасив сигару.
– Томас був природжений коп, кого завгодно міг навчити. Мабуть, тому я й сам намагаюся тебе постійно повчати.
– Його вже дванадцять років немає, і я поховаю його як поліцейського.
– Вважай, я забув, що ти це сказав.
– Ні, не забувай. Згадай про це, коли я почну працювати у Відділі детективів. І коли батько підійматиме тости за Томаса й мати, навіть не думай каятися. Він потім кілька днів отямитися не може.
Де Спейн схопився на рівні ноги; у дверях з’явився Престон Екслі із пляшкою та склянками.
– З Різдвом, тату, – сказав Ед. – І мої вітання.
Престон розливав по склянках віскі.
– Дякую. Отже, «Екслі Констракшн» чудово впоралася зі зведенням королівства мультяшних гризунів, а особисто я – обжерся сиром до кінця життя. Тост, джентльмени. За упокій душі мого сина Томаса і моєї дружини Марґарет і за нас трьох.
Чоловіки випили; де Спейн знову наповнив склянки. Тоді Ед промовив улюблений батьків тост:
– За розкриття злочинів, що потребують правосуддя!
Налили втретє.
– Батько, я і не знав, що ти знайомий із Реймондом Дітерлінґом, – сказав Ед.
Престон посміхнувся.
– Ми вже багато років знайомі по бізнесу. На прохання Реймонда ми з Артом тримали контракт у таємниці – він хотів оголосити про нього у своїй дитячій телепередачі особисто.
– Ви познайомилися під час розслідування справи Атертона?
– Ні, і, звичайно, тоді мене ще в будівельному бізнесі не було. Артуре, запропонуй тост?
Де Спейн розливав по склянках залишок віскі.
– За блискучу кар’єру нашого майбутнього лейтенанта у Відділі детективів!
Усі засміялися.
– До речі, Едмунде, – сказав Престон, – тут Джоан Морроу цікавилася, чи є у тебе хтось. Здається, вона до тебе небайдужа.
– Думаєш, зі світської левиці вийде хороша дружина для копа?
– Навряд чи, але для копа-начальника – цілком.
– Наприклад, для шефа Відділу детективів?
– Швидше для командира патрульної служби.
– Тату, ти мріяв, що патрульну службу очолю я, а Відділ детективів – Томас. Але Томас загинув. Не відбирай в мене цієї можливості! Не змушуй мене жити своїми старими мріями.
Престон уважно поглянув на сина.
– Я зрозумів, добре,
