мене. Тільки попрощаюся із сином – і прийду.
– Я тебе чекаю! – промовила Смерть.
Мати вернулася до хати і мовчки довго-довго дивилася на сина. Та подумала, що хлопчик залишиться живим, і так легко стало їй на серці…
Вийшла надвір, дивиться: де Смерть? А довкола нікого не видно. Тільки на дорозі хтось дибає геть.
– Чекай! – гукнула мати.
Та її не чули.
Мати знову забігла до хати. Бачить – син усміхнений, здоровий.
І казці кінець.
Жінка і курочка
Жила раз стара баба та мала курочку. Тоту курочку так бавила й пестила, як би яке котятко. За то несла їй курочка щодень по однім яйці.
Але стара не вдовольнялася одним, та й захотілося їй, що та курочка хоч по двоє або аж по троє яєчок на день несла. Ну що тут робити? От коротка рада: «Чим ми кому ліпше, так і він нам».
І стала курочку ще ліпше доглядати і пхати в неї, як в дірявий мішок. Коли же курка спаслася та стовстіла, то й цілком нестися перестала.
Якщо замного жадаєм, то й то тратим, що маєм.
Жінка й силач
Чоловік був не беручкий до роботи і легкого сумління. Він не знав, що жінка його дуже сильна, як впадає у нерви, то часом її бив. Так не раз бив, що вона сховається під піч, а він вхопить кочергу і бодай кочергою наштурхає.
Базарного дня збирається з жінкою на ярмарок: везуть поросят продавати. Доїхали до міста, а тут йде юрба людей, бубнярі бубнять, а попереду – височезний, здоровий і сильний богатир. Зупинився серед майдану, бубняр оголошує:
– Слухайте, люди! Сходіться на міську площу! До нас приїхав борець з світовим ім'ям, і він буде боротися, якщо надибає пару по собі!
Йдуть далі, а борець так бутить на людей, як той віл, що хоче бити:
– Бу-у! Бу-у!
А ця жінка, що їхала на возі, вчула його голос і відзивається:
– Бу! Бу!
Чоловік перелякався і каже:
– Тихо, жінко, то є світовий борець.
– Ну-ну, та й я на світі живу.
Борець минає віз і знову:
– Бу-у! Бу-у!
А жінка з воза:
– Бу! Бу!
– Та тихо, бідо, бо він зараз прийде до нас, та й кісток не позбираєш.
– Яка, чоловіче, біда? Біди ще нема, хіба буде, – і знову бутить.
А борець підходить до воза, злапав коня за капистру й подає руку жінці:
– Здорова будь, сестро!
– Здоров, брате!
Той потис жінці руку, а вона сміється:
– То вже вся сила твоя?
Він піднатужився, а вона далі сміється:
– Все вже?
– Все.
– То дозволь тепер мою силу випробувати.
Як взяла його за руку, як потисла, то шкіра на пальцях потріскала, лише голі кістки лишилися. Борець подивився на руку й каже:
– Ну, сестро, не встидно мені з тобою боротися. Підемо на
