кабінету, де Швейк, стоячи зовсім голий перед лікарями, пригадав перший день славних часів свого призову, й мимохіть з його уст зірвалося:
– Tauglich![46]
– Що ви сказали? – перепитав один із лікарів. – Зробіть п’ять кроків уперед і п’ять назад, Швейк зробив десять.
– Я ж вам сказав, – зауважив лікар, – зробити п’ять.
– Мені зайвих кількох кроків не шкода, – відказав Швейк.
Потім лікарі запропонували Швейкові сісти на стілець, і один із них, постукавши його по колінах, сказав другому, що рефлекси зовсім нормальні, але той покрутив головою й сам почав стукати Швейка по коліні, тоді як перший піднімав Швейкові повіки й заглядав у зіниці. Після цього вони відійшли від столу й перекинулися кількома латинськими словами.
– Слухайте, ви вмієте співати? – спитав один з лікарів. – Чи не заспівали б ви нам якоїсь пісні?
– Чом би ні, панове, – відповів Швейк. – Хоч у мене, правда, немає ні голосу, ні музичного слуху, але для вас я спробую заспівати, якщо вже так хочете розважитись. – І Швейк почав:
Що за постать таємнича
При столі сидить і мріє?
Глянь, сльоза в очах яскріє,
Зрошує поблідлі щоки.
– Далі не знаю, – проказав Швейк, – коли хочете, я заспіваю ще такої:
Ой як тужно біля серця,
Що підносить груди кволі.
Тільки мука, тільки болі,
Тільки серце в далеч рветься.
– І цієї до кінця не вмію, – зітхнув Швейк. – Знаю ще першу строфу з гімну «Де моя батьківщина»[47], а потім «Генерал Віндішгрец[48] і чини бувалі до схід сонця ранесенько війну розпочали» і ще кілька народних пісеньок, як, наприклад, «Збережи нам, Боже правий, цісаря і рідний край»[49], «Як ми йшли у Яромір»[50] і «Тисячу раз вітаємо тебе…».
Лікарі перезирнулись, і один із них запитав Швейка:
– Чи обстежували вже коли-небудь ваш психічний стан?
– На військовій службі, – урочисто й гордо відповів Швейк. – Мене, панове, лікарі офіційно визнали за вродженого ідіота.
– Мені здається, що ви симулянт, – розкричався на Швейка другий лікар.
– Ніякий я не симулянт, панове, – боронився Швейк. – Я найсправжнісінький ідіот, можете перевірити це в канцелярії дев’яносто першого полку в Ческе Будєйовіце або в управлінні запасних в Карліні.
Старший лікар безнадійно махнув рукою і, вказуючи на Швейка, сказав санітарам:
– Поверніть цьому чоловікові одяг і передайте його до третього відділення в першому коридорі, а потім один із вас нехай повернеться і віднесе всі його документи до канцелярії. Та скажіть,
Придатний!
«Де моя Батьківщина» – чеська патріотична пісня, текст якої написав Й. К. Тил. Музика Фр. Шкроупа. Вперше прозвучала в Празі у 1834 p. в п’єсі Тила «Фідловачка». Виконується в спокійному, піднесеному ритмі. Діставши загальнонародне визнання, після Першої світової війни стала частиною державного гімну Чехословаччини. З 1993 р. – державний гімн Чеської Республіки.
Генерал Віндішгрец – Альфред князь Віндішгрец (1787—1862). З 1840 р. – командуючий імперськими військами в Чехії. У 1848 p. жорстоко придушив революцію в Празі й Відні. Однією з причин його жорстокості щодо Праги була загибель його дружини від випадкової кулі під час заворушень в Празі (див. ще прим. до розд. «Швейк іде в армію»).
«Збережи нам, Боже правий, цісаря і рідний край» – державний гімн Австро-Угорщини на музику композитора Й. Гайдна, яку він написав у 1797 р. Німецький текст (а відтак й чеський переклад) неодноразово коригувався у відповідності до імен монархів, які посідали престол на даний момент.
«Як ми йшли у Яромір» – чеська солдатська пісня.
