Фауст. Иоганн Гете

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Фауст - Иоганн Гете страница 16

Автор:
Серия:
Издательство:
Фауст - Иоганн Гете

Скачать книгу

Землі).

      Цей знак на мене має інший вплив!

      Ти, Дух Землі, мені рідніший,

      Я став відразу мов сильніший,

      Мов хміль вина мене сп'янив;

      І я ладен пірнути в світу море,

      Знести земні і радощі, і горе;

      Ні грім мене, ні хвиль виття суворе,

      Ні згуби страх, ні буря не поборе!

      Нахмарило кругом —

      І місяць заховавсь,

      І лампа згасла!

      В імлі встає над головою

      Червона заграва…

      Холодний жах згори війнув,

      Мене пройняв!

      Це дух летить, це дух благання вчув…

      Одкрийсь мені!

      Твій повів серце стрепенув

      І владно тягне…

      Усе єство до тебе прагне!

      Тобі віддав навік я серце й душу,

      Нехай і вмру – тебе побачить мушу!

      (Бере книгу і промовляє таємничі заклинання.

      Займається червона заграва, і в полум'ї з'являється дух).

      Дух

      Хто зве мене?

      Фауст

      (аж відсахнувся)

      Лице страшне!

      Дух

      Ти притягнув мене так владно,

      З моєї сфери пивши жадно,

      І ось…

      Фауст

      Жахаєш ти мене!

      Дух

      Благав ти ревно і незмінно

      Побачити вид мій, почуть мою річ;

      Вразив мене відчайний клич, —

      Ось я… То чом же, надлюдино,

      Ганебно так дрижиш? Де дівсь душі порив?

      Де велет сміливий, що світ в собі створив,

      Носив, плекав; що помисли жили в нім

      Із духами у всьому стати рівним?

      Чи ж ти той Фауст, що ждав і сподівавсь,

      Нестримано до мене поривавсь?

      І ось, як я дихнув на тебе палко,

      Відразу знітився ти жалко,

      Гробак нікчемний, боязкий?

      Фауст

      Ні, я знесу вогонь чарівний!

      Це я, це Фауст, тобі я рівний!

      Дух

      В життя потоках, у морі дій

      В'юся вгору, вниз,

      Ллюся всюди й скрізь!

      Народження й смерть —

      Океан і твердь,

      Ткання мінливе,

      Життя бурхливе[22], —

      Я тчу на грімкому верстаті часу

      Богам на одіння живую красу.

      Фауст

      По всьому світу ти снуєш,

      Діяльний дух, як я близький до тебе!

      Дух

      Близький до того, що збагнеш,

      А не до мене!

      (Щезає).

      Фауст

      (падає додолу)

      Не до тебе?

      А до кого ж?

      Я, подоба Божа,

      І не близький до тебе!

      (Хтось стукає у двері).

      О смерть гірка! Це йде мій помічник,

      Докучливий сухий влазлйвець!

      І щастя обернулось внівець,

      І привид вимріяний зник!

      Увіходить Вагнер у шлафроці, в нічному ковпаку, з лампою в руці. Фауст відвертається з нехіттю.

      Вагнер

      Даруйте, ви декламували;

      Це з грецької

Скачать книгу


<p>22</p>

…Ткання мінливе, /Життя бурхливе… – У Гете часто трапляється образ природи як велетенського ткацького верстата. Цим складним філософським образом натхне на і знаменита сцена, що зображає Гретхен за прядкою («Кімната Гретхен»). Незайве згадати, що прізвище прадіда Гете було Weber («ткач»), яке він пізніше замінив на латинську форму Текстор.