style="font-size:15px;"> Лона. От було б чудово!
Бернік (звертаючись до Гільмара). Не може бути. Це тобі причулося.
Гільмар. То спитай його самого. Он вони… ідуть у парі. Тільки мене не вплутуй.
Бернік (звертаючись до Руммеля й Вігелана). Я зараз, слідом за вами…
Руммель і Вігелан виходять направо. Иоган і Діна входять із саду.
Йоган. Ура, Лоно! Вона їде з нами!
Бетті. Йогане! Яка легковажність!
Рерлун. Чи ж це можливо? Такий колосальний скандал! Як зуміли ви звабити її?…
Йоган. Ну-ну, любий мій! Що це ви говорите?
Рерлун. Відповідайте мені, Діно. Це ви самі?… Це ваше власне, вільне рішення?
Діна. Мені треба виїхати звідси.
Рерлун. Але з ним?… З ним?…
Діна. Вкажіть мені когось іншого, у кого вистачило б мужності взяти мене з собою.
Рерлун. Ну то знайте ж, хто він такий!
Йоган. Замовкніть!
Бернік. Ні слова більше!
Рерлун. Погано б я служив тоді тому суспільству, на сторожі моральних підвалин якого мене поставлено. І вчинок мій не мав би виправдання по відношенню до цієї молодої дівчини, у вихованні якої я брав немалу участь і яка мені…
Йоган. Стережіться!
Рерлун. Вона повинна про це знати. Діно, цей чоловік – причина нещастя і ганьби вашої матері!
Бернік. Пане ад'юнкт!
Діна. Він? (Звертається до Йогана.) Це правда?
Йоган. Карстене! Відповідай ти!
Бернік. Ні слова більше! Тепер не час для пояснень.
Діна. Значить, правда?…
Рерлун. Правда, правда. І цього ще мало! Чоловік, якому ви так довіряєтесь, утік з батьківщини не з порожніми руками… Каса вдови Бернік… її син може це засвідчити!
Лона. Брехун!
Бернік. А!
Бетті. Боже мій, Боже мій!
Йоган (кидаючись на ад'юнкта з піднятою рукою). І ти насмілюєшся?…
Лона (заступаючи йому дорогу). Йогане, не чіпай його.
Рерлун. Так, вдарте мене. Але правда повинна торжествувати, а це правда. Сам консул Бернік це говорив, і всьому місту це відомо… Тепер, Діно, ви знаєте цього чоловіка.
Коротка пауза.
Йоган (схопивши Берніка заруку, тихо). Карстене! Карстене! Що ти зробив?
Бетті (в сльозах, пошепки). О Карстене! Яку ганьбу я на тебе накликала!
С а н с т а д (швидко входить з правого боку і спиняється, тримаючись за ручку дверей). Поспішіть же, пане консул. Залізниця висить на волоску.
Бернік (розгублено). Що ж це таке?… Що мені робити?…
Лона (серйозно і багатозначно). Іти й бути підпорою суспільства, зятю.
Сан стад. Так, так, поспішайте; нам потрібний весь ваш моральний авторитет.
Йоган (до Берніка, напівголосно). Берніку, завтра ми з тобою поговоримо. (Виходить через сад.)
Бернік якось машинально виходить направо за Санстадом.
Дія третя
