Але моє незаплямоване ім'я, немов щит, захистило мене від усяких підозрінь. Утім, я особисто міг би перенести ці збитки, але для міста це було забагато. Спинились на проекті внутрішньої вітки. Коли це рішення було прийняте, я потай переконався в можливості провести вітку сюди, до нас.
Лона. Чому потай, Карстене?
Бернік. Ви чули про скуповування лісів, рудників і водоспадів?
Йоган. Так; це якась іногородня компанія.
Бернік. При теперішньому становищі всі ці володіння в різних руках не являють собою майже ніякої цінності; їх через це й продавали порівняно дешево. От якби відкласти купівлю до того, як підуть балачки про бічну вітку, – тоді власники загнули б нечувані ціни.
Лона. Ну добре; що ж далі?
Бернік. Тепер ми підходимо до того, що можна витлумачити по-різному і що в нашому суспільстві може не зашкодити тільки людині з високою, нічим не заплямованою репутацією.
Лона. А саме?
Бернік. Усі ці ділянки поскуповував я.
Лона. Ти?
Йоган. На свої кошти?
Бернік. Саме так. Тепер, якщо бічна вітка буде проведена, я – мільйонер, якщо ні, я розорений.
Лона. Ризикована справа, Карстене.
Бернік. Я ризикую всією своєю власністю.
Лона. Я не про власність. Але коли стане відомо, що…
Бернік. У цьому вся суть. Під захистом свого досі нічим не заплямованого імені я можу винести цю справу на власних плечах, довести її до кінця і сказати своїм співгромадянам: ось чим я ризикував для блага суспільства!
Лона. Суспільства?
Бернік. Так, і ні в кого не виникне сумніву, що мене спонукало до цього.
Лона. Однак тут є люди, які діяли більш одверто, ніж ти, без задніх думок і побічних міркувань.
Бернік. Хто?
Лона. Ну, звичайно, Руммель, Санстад і Вігелан.
Бернік. Щоб забезпечити їхню підтримку, довелося мені відкритись їм.
Лона. Ну, і…
Бернік. Вони виговорили собі п'яту частину баришів.
Лона. Ось вони, підпори суспільства!
Бернік. Та хіба ж не суспільство само примушує нас іти кривими шляхами? Чи з цього діла щось вийшло б, якби я діяв прямодушно? Усі кинулися б скуповувати землі і, перебиваючи один одному дорогу, діючи нарізно, остаточно все б зіпсували. Опріч мене, тут у місті немає нікого, хто б зумів провести таку велику справу. У нас тут узагалі ширшим діловим розмахом відзначаються тільки сім'ї, що сюди переселилися. Так от, моє сумління нічого мені не закидає. Тільки в моїх руках усі ці землі можуть стати справжнім благословенням для безлічі людей, яким вони дадуть шматок хліба.
Лона. В цьому розумінні ти, мабуть, маєш рацію, Карстене.
Йоган. Але ж я всієї цієї безлічі людей не знаю, а знаю тільки одне – що все моє щастя поставлене на карту.
Бернік. Як і добробут твого рідного міста! Якщо розкриються справи, які кинуть тінь на моє
