мав сумніву в солідності фірми. Довелося посилатись на тимчасове утруднення, натякати на особливе нещастя і просити, щоб нам тільки дали час, тоді все одержать повністю.
Лона. І все одержали?
Б є р н ік. Так, Лоно, цей поговір урятував нашу фірму і зробив мене тим, чим я став.
Лона. Значить, брехня зробила тебе тим, чим ти став тепер.
Бернік. Але ж тоді нікому від цього не могло бути шкоди. Йоган вирішив ніколи більше не повертатись.
Лона. Ти кажеш – нікому не могло бути шкоди? Поміркуй добре і скажи: чи не пішло це на шкоду тобі самому?
Бернік. Візьми кого завгодно, – в кожній душі знайдеш хоч одну темну пляму, бодай невеличку, яку доводиться ретельно приховувати.
Лона. І ви звете себе підпорами суспільства!
Бернік. У нашого суспільства немає більш надійних.
Лона. В такому разі чи ж варто взагалі підтримувати таке суспільство? Що в ньому є? Зовнішній блиск і брехня всередині, більш нічого. Ось ти перша людина в місті, ти користаєшся усіма благами в світі, маєш вплив, тебе поважають, а ти затаврував неповинного!
Бернік. Ти гадаєш, що я не досить глибоко усвідомлюю свою провину перед ним? Гадаєш, я не готовий її спокутувати?
Лона. Яким чином? Відкрити все?
Берні к. Іти могла б цього вимагати?
Лона. Як же інакше ти можеш спокутувати?
Бернік. Я багатий, Лоно. Нехай Йоган поставить які завгодно вимоги.
Лона. Спробуй запропонувати йому грошей – почуєш, що він відповість!
Бернік. Хіба тобі відомі його наміри?
Лона. Ні. З учорашнього дня він усе мовчить. Він ніби враз перетворився на зрілого мужчину, так це на нього вплинуло.
Бернік. Я мушу поговорити з ним.
Лона. А ось і він.
Йоган входить з правого боку.
Бернік (ідучи йому назустріч). Йогане!..
Йоган (ухиляючись). Спершу я… Вчора вранці я дав тобі слово мовчати.
Бернік. Так.
Йоган. Але я тоді ще не знав…
Бернік. Йогане, дозволь мені в двох словах з'ясувати тобі суть справи…
Йоган. Не треба. Я і так все добре розумію. Справи фірми тоді похитнулись, я поїхав геть, і ти розпорядився моїм добрим ім'ям, тим більше що нікому було заступитись за нього… Ну, я не дуже звинувачую тебе. Ми обоє були молоді й легко дивились на життя. Але тепер мені потрібно, щоб правда виявилась; і твій обов'язок – розкрити все.
Бернік. А мені саме зараз потрібний весь мій моральний авторитет, і тому я не можу тепер розкрити все.
Йоган. Я маю на увазі не ті вигадки, які ти наплів про мене після мого від'їзду. Ти мусиш принести повинну в іншому. Діна буде моєю дружиною, і я хочу оселитися з нею тут, у місті.
Лона. Он що!
Бернік. З Діною! Одружитися з нею? І жити тут, у місті?
Йоган. Так, саме тут. Я хочу лишитись у місті на зло всім цим брехунам і наклепникам.
