в яких я беру участь…
Фру Алвінг. Тим люб'язніше з вашого боку, що ви приїхали так заздалегідь. Тепер ми встигнемо покінчити з нашими справами до обіду. Але де ж ваш чемодан?
Пастор Мандерс (поспішно). Я залишив свої речі в агента. Я там і ночую.
Фру Алвінг (стримуючи посмішку). І на цей раз не зважуєтесь переночувати в мене?
Пастор Мандерс. Ні-ні, фру Алвінг. Дуже вам вдячний; та я вже переночую там, як завжди. Воно й зручніше – ближче до пристані.
Фру Алвінг. Ну як хочете. А взагалі, мені здається, що такі літні люди, як ми з вами…
Пастор Мандерс. Ах, як ви вмієте жартувати! Ну, та зрозуміло, чому ви такі веселі сьогодні. По-перше, завтрашнє свято, а по-друге, Освальд уже з вами вдома.
Фру Алвінг. Так, подумайте, яке щастя! Адже понад два роки його не було вдома. А тепер обіцяє лишитися зі мною всю зиму…
Пастор Мандерс. Це дуже добре й виявляє його любов до вас, бо як собі хочете, а я гадаю, що дуже привабливо жити в Римі або Парижі.
Фру Алвінг. Так, але зате тут у нього мати… Ах, дорогий мій, ненаглядний хлопчику!.. Він все-таки прив'язаний до своєї матері.
Пастор Мандерс. Дуже було б сумно, коли б розлука та заняття такою справою, як мистецтво, могли притупити природні почуття і прихильність.
Фру Алвінг. Що й казати. Але, звичайно, цього нема чого побоюватися з його боку. От цікаво буде подивитись, чи пізнаєте ви його. Він потім зійде сюди; зараз лежить там нагорі, відпочиває на дивані. Проте присядьте ж, будь ласка, дорогий пане пасторе.
Пастор Мандерс. Дякую! Отже, вам бажано зараз-таки?…
Фру Алвінг. Так-так. (Сідає за стіл.)
Пастор Мандерс. Добре. Так ось… (Іде до стільця, на якому лежить його сумка, виймає з неї папку з паперами, підсідає з другого боку до стола й шукає вільного місця для паперів.) Перш за все… (Перебиваючи.) Скажіть, будь ласка, як потрапили сюди ці книжки?
Фру Алвінг. Книжки? Я їх читаю.
Пастор Мандерс. Ви читаєте подібні речі?
Фру Алвінг. Ну так, читаю.
Пастор Мандерс. І що ж, почуваєте, що вам краще, ви щасливіші від такого читання?
Фру Алвінг. Мені здається, що я почуваю себе спокійнішою.
Пастор Мандерс. Дивно! Але чому саме?
Фру Алвінг. О, в цих книжках я знаходжу пояснення і підтвердження багато чого такого, про що я й сама думаю. І дивна річ, пане пасторе, в цих книжках, по суті, немає нічого нового; адже так думає й вірить більшість людей, тільки не здають собі в тому справи або не наважуються признатися собі, що це так.
Пастор Мандерс. Але Боже мій! Та невже ви серйозно вважаєте, що більшість?…
Фру Алвінг. Так, цілком.
Пастор Мандерс. Але ж не в нас? Не в нас!
Фру Алвінг. Ні, чому ж, – і в нас також.
Пастор Мандерс. Ну, признаюсь!..
Фру Алвінг. А що ви, власне, можете заперечити проти цих книжок?
Пастор Мандерс. Заперечити? Не гадаєте ж ви, що я стану вивчати подібні твори?
Фру Алвінг. Тобто
