пише Вірджинія Вулф, – тим не менш, в літературі немає більш живого образу юнака, ніж він». Жіночі образи Емілі Бронте також належать до найвищих художніх досягнень письменниці. Персонажі роману демонструють неосяжну глибину пристрасті, а там, де глибина, там і трагедія. Розуміння цієї вражаючої трагедії людини, змодульованої, здається, іншою культурною добою, аж ніяк не вікторіанською, наближає авторку до літератури XX століття.
Таким чином, в образі Хіткліфа, як і, в цілому, у творі, поєднані різні традиції англійської літератури. Письменниця акумулює досвід Мільтона, представників драми помсти, передромантиків, зокрема В. Блейка, романтиків В. Вордсворта, Т. Де Квінсі, Дж. Г. Байрона і одночасно відкриває перспективи для розвитку психологізму XX століття.
«Грозовий Перевал» – це не лише роман про кохання і помсту, це також твір про владу чоловіків і безпорадність жінок, про вражаючу зраду і заздрість, притулком яких може стати «фортеця англійця». Е. Бронте реалістично відтворює життя англійської фермерської родини, її побут і звичаї. Часто в романі дія відбувається на кухні, де служанка Неллі Дін співає колядки, готуючи різдвяну вечерю, де звучить відома сповідь Кетрін Ерншоу, після якої Хіткліф щезає з Грозового Перевалу, де за книгою зароджується кохання молодшої Кетрін і Хейртона Ерншоу. Так само майстерно авторка відтворює йоркширський колорит – болотні пустки, вкриті вересом схили пагорбів, пориви пронизливого вітру, важке дощове повітря.
Неординарність письменниці виявляється також у тому, що у своєму творі вона достатньо відверто піднімає теми, табуйовані у XIX столітті. Сміливим для доньки англіканського священика є гротескний образ слуги Джозефа, або образ церкви, що за сім місяців перетворилася на руїну.
Ще більш вражаючою є сміливість Бронте у зверненні до теми незаконного народження та інцесту. Слід зауважити, що говорити мовою XIX століття про кохання означало замовчувати сексуальне життя людини. Зрештою, сам термін «сексуальність» з'явився досить пізно, на початку XIX століття. Відтак цей аспект стосунків чоловіка і жінки ніби не існував і в англійській літературі до XX століття не висвітлювався. Отож кохання героїв Е. Бронте Кеті і Хіткліфа – безтілесне, позбавлене фізичного виміру. Проте нестача тілесності спонукає домальовувати їхні стосунки, спираючись на натяки, розсипані по всьому тексту роману. Загадкою овіяний також факт народження Хіткліфа. Містер Ерншоу, повернувшись з Ліверпуля з маленьким хлопчиком, пояснює, що він не міг залишити дитину помирати на вулиці. Однак можна припустити й інше. Три факти свідчать про те, що герой міг бути незаконнонародженою дитиною містера Ерншоу: хлопчику дали ім'я померлого сина, Ерншоу любив його і довіряв більше, ніж своїм законним дітям, місіс Ерншоу дуже не любила хлопця. За цією потенційно ймовірною версією Хіткліф – єдинокровний брат Кетрін. З такої точки зору, здаються невинними шлюби молодшої Кетрін з двома двоюрідними братами – Едгаром
