звичайна перевтома.
Ранк. Та й годі? Видно, приїхали в місто відпочити і втомлюєтесь, бігаючи по гостях?
Фру Лінне. Я приїхала сюди шукати праці.
Ранк. Хіба це найкращі ліки від перевтоми?
Фру Лінне. Треба ж якось жити, докторе.
Ранк. Так, чогось усім здається, що жити треба.
Нора. Та годі вам, докторе!.. Адже й ви самі не від того, щоб іще пожити.
Ранк. Даймо, що так. Хоч як мені погано, я все-таки ладен жити й мучитися якомога довше. І всі мої пацієнти теж. І всі моральні каліки так само. Тепер один такий сидить у Гельмера…
Фру Лінне (тихо). О!..
Нора. Хто сидить?
Ранк. Приватний повірений Кроґстад, людина, якої ви не знаєте. В нього підгнило вже навіть коріння характеру. Але й він там почав товкти як щось неспростовне, що і йому треба жити.
Нора. Так? Про що ж він прийшов говорити з Гель-мером?
Ранк. їй-богу, не знаю. Я чув тільки, що згадували Акціонерний банк.
Нора. Я не знала, що Кроґ… що той приватний повірений Кроґстад якось пов'язаний із банком.
Ранк. Так, він має там якусь посаду. (До фру Лінне.) Не знаю, чи й у ваших краях трапляються такі люди, що, ніби в лихоманці, нишпорять усюди й принюхуються, чи не тхне де моральною гнилизною, аби цим привернути до себе увагу й отримати якусь вигідну посаду. А здорові люди лишаються за порогом.
Фру Лінне. Але ж хворі люди якраз найбільше потребують опіки.
Ранк (здвигає плечима). Отож воно й є. Через такі погляди суспільство обертається на лікарню.
Нора, заполонена своїми власними думками, раптом вибухає тихим сміхом і плеще в долоні.
Чого ви смієтеся? Чи ви взагалі знаєте, що являє собою суспільство?
Нора. Мені нема більше про що думати, як про ваше нудне суспільство! Я сміюся зовсім з іншого… з чогось, що страшенно веселить мене. Скажіть, докторе Ранк, тепер усі службовці Акціонерного банку залежать від Торвальда?
Ранк. І це вас страшенно веселить?
Нора (сміється й мугикає). Це вже моя справа! Моя справа! (Походжає по кімнаті.) Так, справді страшенно тішить думка, що ми… що Торвальд здобув такий вплив на силу-силенну людей. (Витягає з кишені торбинку.) Докторе Ранк, хочете мигдалевих тістечок?
Ранк. Не може бути! Мигдалеві тістечка! Я думав, що це тут заборонений плід.
Нора. Так, але їх мені трішки принесла Кристина.
Фру Лінне. Що? Я?…
Нора. Ну, ну, не лякайся. Ти ж не могла знати, що Торвальд заборонив мені купувати їх. Він, бачиш, боїться, що я зіпсую собі ними зуби. Та нічого… раз можна… Правда, докторе Ранк? Прошу! (Кладе йому тістечко до рота.) І тобі, Кристино. І мені також одне, маленьке… або хай уже двоє. (Знов походжає по кімнаті.) Так, тепер я справді безмежно щаслива. Мені тільки одного дуже хотілося б.
Ранк. Ну? Чого саме?
Нора. Дуже мені кортить сказати щось, аби його почув Торвальд.
Ранк. То чому ж ви не скажете?
Нора. Не зважуюся, бо це поганий вислів.
Фру Лінне. Поганий?
Ранк.
