гирла річки Літані. Вранці того ж дня з Бейрута вийшли в море французькі есмінці «Гепард» і «Вальмі». Рухаючись уздовж узбережжя, вони розпочали обстріл британських військ поблизу Сідона. Хоч обстріл був нетривалий і не надто інтенсивний, він викликав негайну реакцію англійців. Вони скерували до узбережжя чотири власних есмінці, але знайти супротивника не змогли. Коли три британські кораблі лягли на курс до Хайфи (для дозаправки), о 10:20 неподалік Сідона знову з’явились «Гепард» і «Вальмі». Вони атакували самотній есмінець «Янус», який швидко був уражений п’ятьма снарядами і втратив хід. Порятунком для нього стало повернення трьох інших есмінців. Після артилерійської дуелі і кількох спроб торпедних атак французькі кораблі, які вистріляли більшість свого боєкомплекту, об 11:46 вийшли з бою і на повній швидкості пішли до Бейрута. Пошкоджений «Янус» був відбуксируваний до порту.
Сутичка поблизу Сідона, хоч номінально і завершилась перемогою французів (вони серйозно пошкодили ворожий корабель), але жодного значення для боротьби за панування на морі не мала. Французький загін змушений був залишити поле бою, а через використання значної частини снарядів його бойові можливості суттєво скоротились – бо поповнити боєкомплект не було жодної можливості.
Загін віце-адмірала Кінга, 10 червня поповнений легким крейсером «Ліндер» і чотирма есмінцями, а 12-го – ще чотирма есмінцями, продовжував блокувати узбережжя Лівану та Сирії, час від часу обстрілюючи французькі війська. 14 червня крейсери «Ковентрі» та «Ліндер» зустріли в морі «Гепард» і «Вальмі», але бій не відбувся – французькі кораблі, використовуючи свою перевагу у швидкості, відійшли на північ.
Активно діяла авіація обох сторін. 15 червня французькі бомбардувальники «Мартін» 167F атакували зайнятий британцями порт Сідон. Хоча прямих влучань зафіксовано не було, есмінці «Айсіс» та «Айлекс» отримали ушкодження від близьких вибухів. Наступного дня англійська авіація взяла реванш: торпедоносці «Свордфіш», що базувались на Кіпрі, за 50 миль від сирійського узбережжя потопили есмінець «Шевалье Поль». Цей корабель вийшов з Тулона 11 червня і мав доправити до Сирії вантаж боєприпасів, у тому числі 800 138-мм снарядів, брак яких паралізував дії «Гепарда» і «Вальмі». Ввечері 16 червня, коли звістка про загибель «Шевальє Поля» досягла Тулона, французьке командування вислало з аналогічною місією есмінець «Вокелін». Цей корабель 21 червня зумів благополучно дістатись Бейрута, але наступного дня, вже перебуваючи в порту, був серйозно пошкоджений авіацією і затонув. День 22 червня виявився важким і для есмінця «Вальмі»: під час чергового виходу в море разом з «Гепардом» він отримав пряме влучання 152-мм снаряда з крейсера «Ліндер». Британський загін, який складався з двох крейсерів та шести есмінців, ледь не знищив французькі кораблі, але ті врятувались, відійшовши під захист берегових батарей. А вночі проти 24 червня «Вальмі» зазнав нових ушкоджень від близького вибуху авіабомби.
Французькі
