що й власті Великобританії будуть діяти в інтересах своєї країни? Вже 27 червня британський Воєнний кабінет з ініціативи В. Черчилля ухвалив рішення про проведення операції «Катапульта», яка мала на меті знищення французьких кораблів. Підставою для цього ста висновок Комітету планування при уряді, в якому зазначалось, що можливий вступ ослабленої поразкою Франції у війну на боці Третього рейху буде мати менш неприємні наслідки, ніж заволодіння Німеччиною французькими кораблями. Сам Черчилль пізніше згадував: «Це було неприємне рішення, найбільш неприродне й болюче з усіх, які мені коли-небудь доводилось ухвалювати…»
Справу дещо спрощувало те, що певна частина французького флоту вже перебувала під британським контролем. Насамперед це стосувалось з’єднання в Александрії, до якого входили лінкор «Лоррен», важкі крейсери «Дюкень», «Турвіль», «Сюффрен», легкий «Дюге Труен», три есмінці та чотири підводні човни. А ось кораблі в Мерс-ель-Кебірі, Алжирі, Орані, Тулоні, а також Касабланці і Дакарі становили потенційну небезпеку. Навіть якщо б вони не дістались німцям, британський Королівський флот змушений був би виділити частину сил для контролю за їх можливими діями. Тобто, знищення французького флоту з точки зору Великобританії було оптимальним виходом.
Адмірал Джеймс Соммервілл
Ліквідацію кораблів, зосереджених у Мерс-ель-Кебірі (нові лінкори «Дюнкерк» і «Страсбург», старі «Бретань» і «Прованс», шість великих есмінців, гідроавіатранспорт «Коммандан Тест» і низка менших кораблів), доручили з’єднанню «Н». Його командувач віце-адмірал Соммервілл отримав відповідний наказ 1 липня, а 3 липня його кораблі – лінійний крейсер «Худ», лінкори «Веліент» і «Резолюшн», авіаносець «Арк Ройял», легкі крейсери «Ентерпрайз» і «Арет’юза» у супроводі 11 есмінців – підійшли до французької бази. Перш ніж відкрити вогонь, Соммервілл звернувся до французького командувача адмірала Марселя Женсуля з ультиматумом. Йому було запропоновано кілька рішень, прийнятних для британців: вирушити з британським з’єднанням для продовження боротьби проти Німеччини та Італії; перевести кораблі зі скороченими екіпажами до британських портів, де передати їх властям Великобританії; перевести кораблі зі скороченими екіпажами і під британським супроводом до котрогось із французьких портів у Вест-Індії (наприклад, Мартиніки), де б вони були демілітаризовані або віддані під контроль нейтральних на той момент Сполучених Штатів. Друга і третя опції передбачали репатріацію французьких моряків на батьківщину, перша і друга – повернення кораблів Франції після війни та виплату відшкодування за їхнє ушкодження або знищення під час бойових дій. Якщо ж для Женсуля жодна з цих опцій не буде прийнятною, йому пропонувалось упродовж шести годин затопити свої кораблі – інакше Соммервілл «має наказ уряду Його Королівської Величності вжити усіх заходів, аби не допустити, щоб ваші кораблі потрапили до рук німців чи італійців».
Французький
