догриз яблуко та віддав Хенку недогризок, який той одразу жадібно почав жувати, – потім встав і відважив ввічливий уклін Бетсі й трояндам.
Коли розбилося скло і крізь дірку в оранжерею звалився кудлатий незнайомець, Королівський Садівник від страху мало не зомлів. Отямившись, він висунувся з-за кущів і пропищав:
– Ти порушуєш закон! Ти порушуєш закон!
Косматий чоловічок подивився на нього з похмурим виглядом.
– Ваш закон забороняє розбивати скло? – поцікавився він.
– Руйнівник – теж порушник, – злобно пропищав Садівник. – До того ж закон забороняє заходити в будь-яку частину Країни Троянд.
– А ти звідки знаєш? – запитав Косматий чоловічок.
– Як звідки? Це записано в Книзі, – відповів Садівник.
Він підійшов ближче до Косматого чоловічка і вийняв з кишені маленьку книжечку.
– На сторінці тринадцять. Ось дивись: «Якщо який-небудь чужинець проникне в Країну Троянд, правитель негайно засудить його до смерті й порушник буде страчений». Ось бачите, – переможно оголосив він. – Оскільки ви – чужинці, то заслуговуєте смерті. Пробив ваш смертний час.
Тут втрутився Хенк. Весь цей час він, задкуючи, наближався до Королівського Садівника, який встиг йому остогиднути. Нарешті, він підняв копито і завдав чоловічкові потужного удару в живіт.
Садівника підкинуло вгору, він зігнувся навпіл і утворив у повітрі щось на зразок воріт. Не встигла Бетсі й оком моргнути, як він стрімко вилетів через відчинені двері назовні.
Дівчинка перелякано спостерігала за атакою Хенка.
– Пішли, – шепнула вона, підійшовши до Косматого чоловічка і взявши його за руку. – Йдемо звідси. Якщо ми залишимося тут, вони нас усіх уб’ють.
– Не бійся, дівчинко, – відповів Косматий чоловічок, погладивши Бетсі по голові. – Я нікого не боюся, бо в мене є Магніт Любові.
– Магніт Любові? Це ще що таке? – запитала Бетсі.
– Це чудова чарівна річ, яка завойовує серце будь-кого, хто на неї дивиться, – почула вона відповідь. – Раніше Магніт Любові був у Країні Оз: він висів над воротами Смарагдового міста, але коли я вирушав у цю подорож, наша улюблена правителька Озма із Країни Оз, дозволила мені взяти його з собою.
– Ой, а ти правда з прекрасної Країни Оз? – вигукнула Бетсі, дивлячись на нього широко розкритими очима.
– Так, а що, ти коли-небудь була там?
– Ні, але я багато чула про цю країну. А ти знайомий з Принцесою Озмою?
– Так, і дуже добре.
– І з Принцесою Дороті?
– Дороті – моя стара подружка, – заявив Косматий чоловічок.
– Боже мій! – вигукнула Бетсі. – Але чому ж тоді ти поїхав із цієї чудової країни?
– Справи змусили, – відповів Косматий чоловічок. Голос його звучав серйозно й сумно. – Я шукаю свого брата.
– Він що, пропав? – співчутливо запитала Бетсі в Косматого чоловічка, що
