Але мене це бавило, я відчував насолоду борюкання, в ньому завжди ж таїлась нова несподіванка.
Я займав дві кімнати – передня з двома широкими вікнами, з виглядом на вулицю, на забудований протилежний простір і задня, звернена вікном на травник, на квітник, на зарослий пригірок. І, розуміється, не мав ніяких меблів. Ціла моя рухома посілість вміщалася у двох великих, ще з Европи, валізах та кількох картонових коробках з військових «кер-пакетів»[21], і складалася з кількох одягів, пари плащів, кілька тузинів білизни і всілякого іншого майна, а в тому кількох десятків книг кишеневого видання і пари оригінальних малюнків Лени Глідерс.
Після мого останнього мешкання при вулиці Маркгам, у будинку, де крім мене мешкало інших шістнадцять душ, моє теперішнє житло справляло враження, ніби я вирвався з Шанхаю на широкі прерії Саскачевану[22]. Я мав стільки місця, що далебі не знав, що з ним робити. Мою коштовну гардеробу непомітно проковтнула вмурована у стіну шафа, за стола правила скринька від мила «Люкс», у меншій кухонній кімнаті зворушливо красувалась ще одна подібна меблева споруда «санкіст»[23], на якій знайшла приміщення електрична, портабельна плитка на два пальники.
Спальню в головній кімнаті репрезентував вживаний, стовчений матрац, розложений просто на підлозі і прикритий універсальним накривалом військового походження, ще з таборів, фабрикації «Меркур Вул Ко» з Філадельфії.
Харчування, машина для стриження трави, кишка для поливання травників, рискалі, лопата, сокира і безконечна черга безконечних потреб і всіляких наглих несподіванок. От хоч би такий класичний приклад: ні з сього, ні з того в туалеті відмовилась текти вода… Сам Аллах знає, що там сталося, туалетні механізми не вашої компетенції, і ви змушені кликати експерта. Він приїжджає пишним фургоном з безліччю барвистих написів, входить до вас з виглядом, ніби прибув рятувати вас від смерти, заходить до туалети, хвилин десять там чарує і, відходячи, залишає на п’ять доларів і двадцять п’ять центів рахунок. Або яка-небудь одна паскудна ганчірка, яка випадково потрапить до стічної рури ватерклозету, наробить вам більше халепи, ніж ціла холодна війна між Сходом і Заходом. Повна пивниця води, все плаває, викликаєте пожежну сторожу, з гуком і ревом приїжджає величезна споруда з помпами, вриваються кілька у ґумових одягах і сталевих шоломах дядьків, починається ходження, тупання, помпування і рахунок на 25 долярів… І так без кінця. Ванни, крани, електричні втички, телефон, розвалені сходи, зарослі квітники, спізнений молочар, настирливий газетяр… І свідки Єгови, які чи не кожного дня, саме коли ви після нічної зміни наміряєтесь спати, приходять навертати вас на справжню віру і спасати від пекла.
Але питання меблів можливо найбезоглядніше… Наприклад, валятися в куті на старому матраці у своїй власній хаті або їсти на скриньці, яка пахне милом, в наш цивілізований, нуклеарно-атомовий вік, і кому це може імпонувати… Хтось колись відвідає, котрась з тих поклонниць в капелюсі
Кер-пакет (від англ. K-ration) – т. зв. Раціон K, або індивідуальний щоденний харчовий раціон, введений армією США під час Другої світової війни. K-раціон мав три окремо запаковані коробки: сніданок, вечеря, вечеря. Але 1948 р. К-раціон був оголошений застарілим; більшість наявних запасів були розповсюджені серед програм годування цивільного населення за кордоном, зокрема і в таборах Ді-Пі в Німеччині.
Саскачеван (
Санкіст (від англ. Sunkist Building) – тут згадано восьмиповерхову будівлю Sunkist Building у Лос-Анжелесі, яка належала компанії з вирощування цитрусових. Протягом багатьох років у цій будівлі містилась штаб-квартира компанії. У тексті автор використав слово у переносному значенні – кількаповерховий.
