перебуває, можуть перевтілитись у стіни зачарованого замку і стати мрійливою привабою не лишень дівчат і дівчаток, але й не в меншій мірі – жонам, жінкам і жіночкам з досить загрозливою перевагою цих останніх.
За парубком, звичайно, полюють, намагаються залучити в тенета, обернути його в знаряддя одруження… Рої завжди вишукано-модних спідниць, галереї ніг, плечей, прикрашені і неприкрашені смішки, обіцяючі погляди, сконцентровані атаки терору і облави.
У природі явищ не існує більш досконалого поєднання хижацтва, естетики й насолоди, як в одному примірникові вродливої жінки, коли вона виконує свою місію ліквідації парубоцтва.
Тим більше, коли надходить меланхолійно-отруйлива осінь з її запаморочливою анархією сентиментів поржавілого листя і партизансько-підступних ночей. Хто може встояти перед таким Бродвеєм[36] нахабства і драпіжних законів цієї тиранії.
Саме така осінь наближалася, все отямлювалось після літнього запаморочення, магазини звільнялись від позіхальних «розпродажів», вулиці запихалися автами, Йорки[37] танцями, «Александри» оплесками, Одеони[38] фільмами. І безмежно, як китайський тайфун, бушував барвистий чад неонової реклами.
О, ті з’їзди, конвенції, конференції, всі ті сходини, зустрічі, засідання! І торнада балів, і повені твіста, і громи весільних алилуїв[39]. Кожного ранку ваша поштова скринька запихалася закликами, запрошеннями, зразками пральних порошків і – праця-не-праця – ви не вилазили з вечірнього одягу, прощалися з відпочинком, а їхали, спішили, засідали, танцювали.
Але цієї епохальної осени я можливо знайшов вихід. Я ж маю, вибачте, власний берліг, як хитрий лис, я замів за собою сліди, я почуваюся ображеним, я напоєний гіркотою цикути[40], я нарешті зрікся світських спокус. Я намірився затверднути в певній формі, набути свідоцтво одруження, занятися збільшенням населення країни і помноження її податків.
До цього суворо виміряного клімату мого серця був не менш суворо допасований мій господарський бюджет. Він був безоглядно підпорядкований диктатурі конечностей, кожний цент мав точно визначене місце, ніякого лібералізму не допускалося. І єдиного, чого я не міг перемогти, це спокуса музики. Я люблю цей солодкий гомін, як іспанець бій биків, а тому, не дивлячись на всі мої анахоретські затії, я не міг зректися настирливої думки набути власний радіоапарат. І не тільки взагалі набути, а набути добрий, найкращий, без огляду на його ціну.
Така ось бачите категорична наглість, і в цьому напрямку я почав негайну акцію. Я вичитав в «Телєграм»-і, що фірма «Юроп Редіо Саплай», при вулиці Бей, мабуть збанкрутована, робить випродаж радіоапаратів марки «Філіпс», яку я знав ще з Европи і мав до неї довір’я, за дуже провокуюче зниженими цінами. При найближчій нагоді їду на вулицю Бей, находжу потрібну фірму, оглядаю апарати, вони мені справді подобались, їх ціни справді доступні, але, керуючись відомою істиною – сім раз відмір, а раз відріж, вирішаю оглянути також і інші цього роду об’єкти, щоб мати повніше уявлення про
Бродвей (
Йорк – ідеться про низку кварталів у центрі північної частини міста Торонто (Канада, провінція Онтаріо), що мають назву Норт-Йорк (
«Александри», «Одеони» – поширені в Західному світі назви театрів і кінотеатрів.
…громи весільних алилуїв… – ідеться про пісню «Hallelujah» канадського співака Леонарда Коена (англ. Leonard Norman Cohen; 1934–2016) з його сьомого студійного альбому «Various Positions».
Цикута отруйна (
