Бо Його смертю смерть зруйнована. Смерть людини вже більше не кінець життя, а Пасха, перехід від життя у цьому світі до життя з Богом.
Воскресіння Христове
м. Київ, храм Святого Василія Великого, 15 квітня 2012 року
«Небеса достойно нехай веселяться, земля ж нехай радіє, нехай же святкує увесь видимий світ і невидимий, Христос бо воскрес – радість вічна!»
Преосвященні владики!
Високопреподобні, всесвітліші та всечесні отці!
Преподобні брати і сестри в монашестві!
Дорогі в Христі!
Христос воскрес! Із цим радісним урочистим привітанням хочу передусім сьогодні звернутися до всіх вас, тих, які сьогодні є в храмі тут, у серці України, і разом із нами переживають момент Воскресіння Христового, усіх тих, хто поєднаний із нами через радіо, телебачення, Інтернет, у різних країнах, на різних континентах. Усіх вас вітаю з найбільшим християнським святом – святом Пасхи Господньої.
Як розповідають нам святі Євангелії, у цю ніч жінки-мироносиці пустилися в дорогу до гробу. Ця їхня дорога, як каже наше наша Літургія, була сумна. Миро, яке вони несли, було змішане зі сльозами. Ідучи, вони плакали і думали, як їм послужити Тому, хто лежить у запечатаному гробі. Жінки були розгублені, бо не знали, що їх там чекає. Але прийшовши, вони побачили, що камінь був відвалений, а гріб – порожній, і почули від ангела звістку про Воскресіння Того, до кого вони прийшли. І сталося щось дивне: на звістку ангела їхні сльози і плач перемінилися на радість.
Можемо сказати, що свято Воскресіння – це день всесвітньої, космічної переміни. Коли Христос воскрес із мертвих, Його мертве, згорьоване тіло перемінилося на тіло живоносне і животворне. Тіло, яке було зневажене, перетворилося на тіло прославлене, яким Христос вийшов із запечатаного гробу, а пізніше ввійшов крізь замкнені двері до своїх учнів і у своєму тілі показав силу та славу Воскресіння і життя вічного. Воскресіння – це знак великої переміни, яка чекає все людство. Один із древніх вчителів Церкви, Сардійський єпископ Мелітон (друге століття) у день Пасхи сказав такі слова: «Христос увібрав у себе всі страждання всього людства, від першої до останньої людини, яка жила, живе і буде жити на землі. Його було вбито ще в праведному Авелі. Він подорожував із Яковом і Авраамом. Його було зв’язано і принесено в жертву разом з Ісааком. Його було продано в рабство разом із Йосипом. Його було вигнано разом із Давидом і зневажено разом із пророками. Його, якого Ісая називає чоловіком болів, було розіп’ято і покладено до гробу. Але Він воскрес із мертвих і возсів по правиці Бога Отця у вічній славі».
Ми можемо сказати, що Христос, який сьогодні переможно виходить із гробу, є з кожною сучасною людиною, яка плаче і страждає, із кожним засудженим, із кожним несправедливо кинутим за ґрати, із кожним, хто розгублений і позбавлений надії. Він є з усіма
