Його до гробу. Святі Отці вважають, що люди, які духовно переживають цю подію, можуть набагато глибше взяти в ній участь, ніж ті, які фізично в той історичний момент були в Єрусалимі.
А проповідник Папського дому, отець Раньєро Канталамесса (італійський священник та монах ордену капуцинів, який служить проповідником Папського престолу з 1980 року. – Ред.), каже: «Якщо, повернувшись сьогодні додому, ви почуєте запитання, де були в обід, то скажіть, що були на Голготі. Ви були біля гробу Господнього».
Поглянувши духовним зором на ці події, можемо відзначити, що все відбувалося в поспіху: Христа швидко схопили, засудили, вбили і поховали, навіть не довершивши всіх обрядів тогочасного юдейського похорону.
Однак у тому поспіху людини була ціла вічність, у цих подіях перебував Бог-Творець. Тоді думали, що зневажають і принижують людину, а насправді – зневажили й принизили Бога. Тоді думали, що засудили того, хто став невигідний певній групі тогочасного суспільства, але розп’ятий на хресті виправдав грішників. Ісус Христос приніс оправдання тим, хто справді через свої гріхи та злочини був засуджений на вічну смерть, але Його кров’ю отримав вічне життя.
Як часто ми спішимо судити людину!? Судимо того, хто є біля нас, кого знаємо чи навіть не знаємо, хоч і вважаємо, що кожна людина створена на образ і подобу Господа Бога. Будьмо обережні, аби поспішним людським судом ми не натрапили на самого Бога, який присутній у людині, котра є поруч.
Христос опинився в гробі і все заспокоїлося. Настав новий день – Велика субота, день спочинку. Наче царя, який спить, сторожуватимуть Спасителя римські вояки. І цей день спочинку потім перетвориться на день нового створення – Його Воскресіння!
Господи Ісусе Христе, який дав себе зневажити за мене, дав себе розіп’ясти, щоб дарувати мені вічне життя, помилуй і спаси нас, тих, що беремо участь у Твоїх страстях, щоб ми взяли участь у Твоєму славному триденному Воскресінні.
Страсна (Велика) п’ятниця
м. Київ, Патріарший собор Воскресіння Христового, 3 травня 2013 року
Ми щойно разом із вами побували на Голготі. Ми бачили, як вмирав на хресті наш Спаситель. Стали свідками того, як з Його боку витекли кров і вода, що дали початок таїнственному життю Церкви. Із нами тут був Йосип з Ариматеї, який випросив тіло Христа у Пилата. Разом із Йосипом Ариматейським, Матір’ю та улюбленим учнем Христа і жінками ми взяли участь у похоронній процесії. Щойно бездиханне тіло нашого Спасителя вклали до гробу і поклонилися Йому.
Говорячи про цей день, пророк Ісая описував те, що ми бачили і чули, такими словами: «Як агнця непорочного ведено Його, як те ягня, яке мовкне перед руками стрижія. Смиренний суд над Ним відбувся. Візьметься від землі життя Його, рід же Його хто оповість?» (53, 7–8). Євангелист Іван, говорячи про події п’ятниці, розповідає, що в той момент, коли Христос помер на хресті, у єрусалимському храмі закололи пасхальне ягня. Пророк Ісая показує, що смерть нашого Спасителя
