і Владико життя мого, духа лінивства, недбайливості, властолюб’я і пустомовства відійми від мене». А потім: «Духа чистоти, смирення, любові і покори дай мені, слузі Твоєму». У цій молитві ми прохаємо Господа Бога якраз про зміну духу.
Бажаю вам і собі, щоб наша сьогоднішня зустріч насамперед зав’язала між нами приязнь і приятельські стосунки. Глава вашої Церкви хоче бути з вами, хоче бути вашим приятелем, хоче поділяти з вами усі ваші радості й труднощі. Погляну сьогодні, де будується ваш храм, що робить ця громада для того, аби ми жили одним духом, – Духом Божим, Духом Святим. Крім того, просімо сьогодні, у цій Літургії, щоб Господь Бог робив нас щоразу більше віруючими. А я проситиму Його, щоб ви і ваші діти справді зростали у вірі. Помолімося молитвою євангельського чоловіка: «Вірю, Господи! Допоможи моєму невірству!» Якщо так буде, якщо Дух Божий буде серед нас і в нас, то, будьте певні, всі наші гріхи і немочі можна буде подолати, а все те добре, що ми хочемо збудувати, і в нашому житті, і в нашій громаді, і в нашій Церкві, – з Божою допомогою зможемо зробити. Бо цей дух невірства виганяється тільки молитвою і постом. Нехай цей час нам для цього послужить.
П’ята неділя Великого посту
м. Київ, Патріарший собор Воскресіння Христового, 1 квітня 2012 року
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогоднішнє Євангеліє, яке ми чули з уст апостола Марка, показує нам Ісуса Христа, який наближається до Єрусалима. Три Євангелія Нового Завіту – від Матея, Марка і Луки, описують усе життя Ісуса Христа: Його життєвий шлях, навчання, діла, чуда – довкола одної-єдиної дороги. Він начебто все своє життя прямує до Єрусалима. Це місто є підсумком, кінцевою метою Його земної мандрівки.
Нині Христос відкриває своїм учням зміст власного життя, каже, куди йде. Син Чоловічий буде виданий у руки язичників, Його вб’ють, але третього дня Він воскресне. Ідучи до Єрусалима, втретє починає говорити про свої страсті, смерть і Воскресіння. Цікаво описує цю подорож Марко.
Божественний Учитель іде до Єрусалима начебто піднімаючись, тому що місто було розташоване на плато. Тож це була дорога вгору. За Ним ідуть Його учні. Проте вони мають цілком інакше розуміння змісту цієї мандрівки. Два апостоли підходять до Христа і, немовби по секрету, кажуть Йому: «Мабуть, в Єрусалимі Ти будеш царем. Ми б хотіли бути Твоїми найближчими міністрами, хочемо якнайкраще влаштувати своє життя біля Тебе. Дай нам, щоб один сидів праворуч від Тебе, другий – ліворуч». Ті учні абсолютно не розуміють, куди йдуть, не збагнули слів Учителя. Тоді Христос починає говорити їм про чашу: «Чи можете пити ту чашу, яку Я п’ю?»
Поміркуймо, яке значення має слово «чаша»? Чаша – це символ людського життя. Якщо ми живемо з Богом, тоді ця чаша повна, життя щасливе. Якщо ж особа живе без Бога, то йдеться про чашу Божого гніву, чашу страждання, яку людина повинна випити аж до кінця.
Христос говорить про свою чашу, яку Він до
