опери «Трістан та Ізольда», а також майстер портретного жанру Натале Ск’явоні (1777–1858).
21
Палаццо Бароцці – палац, збудований 1890 року. Первісно в ньому розташовувався знаменитий театр Сант Ангело.
22
Собор Сан-Джорджо Маджоре – собор у Венеції, на острові Сан-Джорджо Маджоре, збудований між 1565-м і 1610 роками.
23
Лев’яча колона, або колона Святого Марка – одна з двох знаменитих гранітних монолітних колон, що здіймається у Венеції на тій невеликій частині площі Сан Марко на ім’я П’яцетта – тобто маленька площа. Колону увінчує бронзова статуя крилатого лева – символ Венеції.
24
…Хань Фук – це ім’я в одному з китайських діалектів означає «щастя життя». Називаючи так своїх дітей, люди з нижчих станів сподівалися, що це ім’я принесе дитині щастя.
25
Тобто день, який згідно з давньокитайським уявленням має сприятливі астрологічні прикмети.
26
…Свято паперових ліхтарів – очевидно, мається на увазі «свято середини осені». Свято місяця, яке святкують у Китаї на п’ятнадцятий день восьмого місяця за місячним календарем (наприклад, єврейський Новий рік). Щороку припадає на різні дні. За європейським сонячним календарем це зазвичай жовтень. Відзначається не лише в Китаї, а й повсюди, де є великі китайські громади. Свято традиційно присвячується поетам, жінкам і дітям. Вночі діти запалюють свічки у паперових ліхтарях.
27
…викинув їх зі своєї пам’яті… – звичний мотив давньої китайської літератури, пов’язаний з очищенням від зовнішнього світу й духовним оновленням.
28
Майстер майже не розмовляв із ним… – мотив мовчання, типовий для давньої китайської літератури: беззвучну взаємодію неба й землі неможливо пояснити словами – цьому має відповідати поетичне мовчання.
29
…звуки… наздогнали його… – епізод запозичено з оповідання Ле-цзи про життя Сюй-Таня, який, не закінчивши навчання, пішов від свого вчителя Цзи-цзи. Але коли той заграв, Сюй-Тань повернувся й лишився в нього назавжди.
30
Я сидів посередині кораблика, а він – позаду, біля стерна – образ човна, кораблика, судна, на якому герой пливе у світ підсвідомого, як і образ стерничого, кормчого, що втілює самість героя, безумовно навіяно знайомством із «глибинною психологією» К. Г. Юнга.
31
Ріка, яку він оспівував, зривалася з гір, мов руйнівник, похмура і дика… – Р. Каралашвілі так коментував це місце: «Ріка тут є символом душі, море – символ колективного підсвідомого, міста – протиставлення індивідуальному колективну форму існування, що визначається свідомістю. Між образами «ріки» і «світу» мислиться приблизно такий самий зв’язок і таке саме співвідношення, що й між образами „корабля” і „міста”».
32
Я віддаю тобі моє місце біля стерна! – Передавання стерна й зн�
