фантастика. Жити згідно із законом і подавати до суду? «Та вони ж усі продажні». Всім потрібні Quick Wins і зміни тут і зараз. При цьому зв’язку між Quick Wins і змінами саме в законодавстві не бачить ніхто.
Усі хочуть, щоб сталося вигідне їм беззаконня у відповідь на інше беззаконня, але таке, що відбулося раніше. Повертатися в законне русло не бажає ніхто.
Багато політиків у владі і лише одиниці – менеджерів.
Гасла. Обіцянки. Популізм.
Заперечення будь-яких позитивних змін.
Додайте до цього всіх громадських «діячів», нерідко з цілим шлейфом кримінальних справ та з «інтересами» кожного з них. «Діячів», які претендують на звання совісті нації, але нездатних показати в офіційній декларації доходи, що покривають вартість зовнішньої реклами з власними «мордами лиця».
Новинні стрічки національних сайтів, забиті збіглим Плотницьким, і нуль новин про те, що відбувається в регіонах.
Понад десяток національних ЗМІ, що ігнорують початок будівництва першої в країні біогазової електростанції на стоках «Водоканалу» в Дніпрі, причому цілком коштом інвестора. З одного боку, ігнорують – а з другого, вони ж уже віддали близько 20 % своєї стрічки переказам біографії Корнета в ЛНР. Про голів успішних ОТГ ви б так розповідали, медійні ви наші, наглухо збиткові всеукраїнські ЗМІ.
Але найтемніша ніч саме перед світанком.
Що ламає систему? Окремі люди. Авжеж. Звичайні люди, яким не пофіґ. Які знаходять у собі сили не піддаватися гіпнозу системи і нав’язують бюрократам навколо себе альтернативне бачення і альтернативний погляд.
Система таких намагається вижити і не дає їм працювати. Люди – частини цієї системи – знають її досконально. Вони напевне обізнані з тим, чому це зробити не можна, а ось так робити заборонено, а ось про це є окрема постанова хрін зна якого року, що забороняє, а точніше не дозволяє, робити це.
Теорія розбитих вікон на практиці
Зміни згори неможливі. Директивна схема працює тільки в тоталітарній країні. Тому не варто сподіватися, що хтось у високих кабінетах, там, нагорі, в Києві, за помахом чарівної палички створить нам ідеальну державу з розвиненою економікою та високою якістю життя. Цього не буде ніколи.
Роль влади в демократичній державі зводиться до єдиного завдання – створити громадянам максимально сприятливі умови для саморозвитку й прогресу. А роль громадянського суспільства – вимагати для себе створення таких умов і самостійно втілювати всі свої побажання до власного життя.
Від того, як суспільство використовує наявні умови, залежить вектор його розвитку. Він може схилятися вниз, до занепаду і регресу, а може прагнути вгору, до прогресу і розвитку.
Сьогодні в суспільстві нерідко панують песимізм, апатія, безвір’я, тотальна параноя і пошук зради. А даремно. Можливості для розвитку є. Потрібно ними користуватися, а не чекати.
