затремтіти у своїх ліжках, очікуючи найстрашнішого.
Макс увірвався сюди по наведенню свого вірного помічника Петика. Той, виконуючи доручення детектива, дізнався, що в цьому готелі ніби збираються на таємні наради Перевертень та фінансист Даг.
Саме так! Петик упевнено доводив, що Перевертень із Дагом задумують свої зловісні плани тепер разом.
Ця новина так обрадувала Макса, що він навіть не спробував перевірити повідомлення помічника. Мас давно мріяв відшукати компромат на ненависного фінансиста. Перевертень також надто довго гуляє на волі. І ось воно – нарешті здійснилося!
Навівши пістолета на переляканого інспектора, Макс на хвилинку розгубився й увімкнув у кімнаті світло. Картина, що відкрилася його очам, приголомшила сищика. Безпомічні немолоді люди тремтіли у своїх ліжках, прикриваючись ковдрами. Старший інспектор навіть почав гикати від переляку. Макс одразу ж упізнав старшого інспектора. Той не так давно вимагав, щоб у Макса відібрали ліцензію приватного детектива. І тільки настійливе прохання комісара поліції їхнього міста Бура, який добре знав Макса, урятувала його від неминучого безробіття.
У цю мить до кімнати ввірвався й Петик. Він також войовничо щось викрикував, розмахуючи пістолетом.
Зрештою, старший інспектор упізнав Макса та його дивака-помічника. Він перестав гикати й потягнувся до телефону. І тут Макс зрозумів, що тепер його вже ніхто і ніщо не врятує.
Відразу ж після телефонної розмови інспектора примчала поліція. У готельний номер, захекавшись, влетів комісар поліції Бур. Вислухавши від старшого інспектора все, що той думав про них із Максом, комісар негайно забрав у принишклого Макса свідоцтво приватного детектива і прогнав його геть.
Услід за присоромленим Максом кімнату залишив також укінець пригнічений Петик.
– Ось тобі твоя розвідка!.. Ось і Перевертень із Дагом!.. – примовляючи, давав тумаків спантеличеному Петику Макс. – Через тебе, дурню, я залишився без роботи! Який сором! З мене тепер будь-який нікчема зможе глузувати…
– Легше, не бий мене по голові!.. – просився Петик. – Ти ж знаєш, що по голові бити не можна. Невже для цього важко відшукати інше місце?
– Ні, я буду бити тебе саме по твоїй дурній голові. Може, тоді ти зрозумієш, що брехати – погано, тим більше – своєму начальникові!
– А я й не брехав. Про зустріч Перевертня з Дагом я дізнався з надійних джерел, – огризався Петик.
– І що то за «надійні джерела»? – продовжував гамселити його Макс.
– Про це розповідала сорока Гриза. Ти ж знаєш її? – Петик прикрив голову пошарпаним портфелем, щоб Макс ненароком його не прибив. – Я забіг учора на ярмарок купити в неї насіння, щоб полузати в засідці. Я нещодавно вичитав у газеті, що гарбузове насіння гарно допомагає активній роботі мозку. А Гриза завжди знає про всі новини в місті…
– Знайшов кого слухати, стару сороку. Та вона таке може придумати, що нормальній істоті й у голову не прийде. – Макс нарешті перестав бити
