все-таки розбило решітку вентиляційного вікна. Втім, падав Петик вниз не один. За ним сипалась лушпина від насіння, засипаючи очі двом свідкам цієї пригоди.
Швиденько підхопившись, помічник детектива поспішив до дверей, але вони виявились зачиненими. Не роздумуючи, він відштовхнувся від дверей і стрімголов кинувся повз Дага з Перевертнем до вікна, а через відчинене вікно – на вулицю…
Звичайно, шкода, що в Петика не було часу на роздуми. Інакше він не плигав би у вікно, яке знаходилось аж на десятому поверсі будівлі. Але тепер вже нічого не вдієш.
«І що вони там говорили про помічника Макса та якісь купи лушпиння? – ще встиг, падаючи, подумати Петик. – Невже вони мали на увазі мене? Ні, я про лушпину доповідати Максу не буду…»
Страшенний гуркіт від падіння кмітливого помічника детектива розбудив, мабуть, половину міста. Бо впав Петик не на якісь там пухнасті подушки. Він, пробивши покрівлю одноповерхової прибудови, гепнувся на купу музикальних інструментів, що належали муніципальному оркестру. Урятувало Петика те, що він спочатку впав на великого барабана, здійнявши гуркіт та деренчання мідних тарілок. Потім уже, підскакуючи, він покотився по клавішах роялю, звук яких по силі не поступався гуркоту барабана. Петик в тій музиці навіть уловив якусь мелодію, та прислуховуватись до неї не було часу.
Із вікна, з якого він випав, почулися постріли. Тримаючись за кишені, щоб не розгубити залишки насіння, Петик вибіг на вулицю.
За рогом будинку на нього вже чекав Макс. Постріли не змовкали, тому вони швиденько заховались у кущі.
– Що там трапилось? – почав допитуватись Макс, міцно втримуючи Петика, який усе ще поривався кудись бігти. – Ти здійняв такий тарарам, що розбудив, мабуть, усе місто!..
– Що трапилось, що трапилось!.. – Петик, зрештою, заспокоївся і відразу ж дістав із кишені жменю насіння. – Ти, посилаючи мене на завдання, міг би добре все продумати! Знаєш, які в Дага вузенькі вентиляційні ходи? Він, мабуть, навмисне зробив їх такими тісними, щоб я не зумів пролізти. А як там душно, ти хоч здогадуєшся? Отож-бо…
– Мені не цікаво слухати про твої власні проблеми. Розповідай швидше, що ти там чув та кого бачив.
І Петик із задоволенням почав розповідати, яку невиправну помилку зробив тоді Макс, караючи його за повідомлення про зв’язок Дага з Перевертнем. У нього ще й досі ниє потилиця від тумаків. Зараз там, нагорі Петик бачив своїми очима, як вони удвох розмовляли і чув, як вони домовлялись знешкодити його – Макса.
– Ти нічого не плутаєш? Вони розмовляли про мене? – Макс струсив із себе лушпиння від насіння. – Може, ти через своє лузання недобре щось почув? Я чомусь упевнений, що ти й там залишив гори лушпини?…
– Я прекрасно все чув, і не чіпляйся до мого насіння! – Петик, лузаючи, ще гучніше почав плямкати. – Говорили вони тільки про тебе, так що можеш чекати неприємностей. Невідомо, чому через тебе і я повинен страждати. Грошей ти мені за роботу давно вже не виплачуєш. А тепер, коли тебе залишили без ліцензії, і
