ліцензією в мене також траплялись неприємності, – Заг ще активніше задимів люлькою, від чого Петик аж закашлявся. – Я колись порахував скільки разів забирали в мене ліцензію, і вийшло рівне число – десять. А з тобою, наскільки мені відомо, уперше таке трапилось?
Макс дуже здивувався, звідки цей старий уже дізнався про ліцензію, адже її відняли у нього буквально тільки-но.
– Ти не дивуйся моїй обізнаності, – продовжував неспішно Заг. – Комісар Бур – мій давній приятель, точніше – мій учень, тому я знаю про всі новини в місті. Якщо ти не проти, то я поговорю з ним щодо твоїх проблем. Добре?
Старий, не давши опам’ятатись Максу, піднявся з лавки, дістав із кишені гарний, оздоблений сріблом нашийник і почав підзивати песика, який зовсім замучив Петика.
– Дуже красивий нашийник, – здивувався Макс, розглядаючи справді чудову річ.
– О, я купив його в новому магазині Дага, – старий упіймав нарешті невгамовного песика, надівши на нього нашийник. – І хоча цей дзиґа не заслуговує на таку коштовну річ, – Заг ніжно погладив песика, – усе ж я не втримався й купив. Що ж, бувайте здорові, – попрощався старий та почвалав алеєю. Він потягнув за собою песика, якому, схоже, сподобалось знущатися над Петиком.
– Ти чув? – стрепенувся Макс. – Даг відкрив новий магазин.
Петик ніяк не відреагував на це, бо знову почав активно лузати насіння. Його відволікли від цього заняття, тому треба було надолужити прогаяне.
– Припини нарешті лузати цю гидоту! Я суворо забороняю тобі цим займатися! – уже закричав на помічника Макс. – Ти ліпше б… гриз сухарі, щоб менше було сміття!
Лузати насiння – це дуже корисне заняття
Вентиляційний хід, яким пробирався зараз Петик, був настільки вузеньким, що в ньому не тільки рухатись, але й дихати було важко. Петик відчував, що протер уже рукава на ліктях і штани на колінах. Майже годину він плазував заплутаними вентиляційними ходами нового супермаркету Дага. І головне, що цьому не було ніякого путнього пояснення. Чому вони з Максом не могли, як і всі звичайні відвідувачі зайти сюди через двері? Можна подумати, що Даг вартує при вході й очікує лише на них. Ніби в нього немає інших, більш цікавих справ.
Петик уже зібрався було повернути назад, коли почув приглушені голоси. Через решітчасте віконце вентиляційного ходу він розрізнив унизу дві темні постаті.
Через вікно з вулиці проникало світло від яскравої реклами. Один із присутніх сидів у кріслі, а інший у незручній позі, зігнувшись, стояв поруч.
– Якщо ви мені не вірите, тоді запитайте хоча б у Щиги. Цей настирний детектив і без ліцензії зможе нам значно нашкодити. Мені стало відомо, що він странно шукає на мене компромат. А те, що трапилось на святі хіба вас не насторожує? Я не вірю, що він з’явився там випадково. Я взагалі не вірю у випадковості, коли справа стосується Макса.
Петик, звичайно, упізнав скрипучий голос Дага. Він тільки не міг розгледіти, хто сидить у кріслі, але був упевнений – це Перевертень. Петик навіть пожалкував, що зараз із ним
