що їм потрібна була така ковдра, а просто як протест проти легковажних мережив, які плела Кетрін. Поки дівчата розповідали про своє доручення, Елайза слухала їх похмуро, а Кетрін – з усмішкою. Щоразу, коли Кетрін ловила на собі погляд Елайзи, то намагалася приховати усмішку, відчуваючи провину й ніяковість, але вже наступної миті її вуста знову розпливались в усмішці.
– Якби в мене були зайві гроші, які б я не знала, куди витратити, – похмуро сказала Елайза, – тоді я б, мабуть, спалила їх і тішилася б собі, споглядаючи, як вони горять, але не дала б їх на той клуб, ані цента. Від нього жодної користі для селища… це просто місце, де молодь може зібратися для розваг у той час, коли вони всі б уже мали бути вдома у своїх ліжках.
– О, Елайзо, але ж молодь може хоч трохи розважатися, – запротестувала Кетрін.
– Не бачу в цьому необхідності. Кетрін Ендрюс, ми не вешталися по клубах та подібних місцях, коли були молодими. Цей світ з кожним днем стає все гіршим.
– А я думаю, що він тільки кращає, – рішуче відказала Кетрін.
– Це ТИ так думаєш! – голос панни Елайзи виражав глибоке презирство. – Йдеться не про те, що ти ДУМАЄШ, Кетрін Ендрюс. Факти є фактами.
– Що ж, я завжди люблю знаходити в усьому щось хороше, Елайзо.
– Тут немає нічого хорошого.
– О, насправді є! – вигукнула Енн, котра не могла мовчки стерпіти таку єресь. – Адже ж у житті завжди стільки хорошого, панно Ендрюс. Світ насправді просто прекрасний!
– Ти б не була такої високої думки про цей світ, якби пожила на ньому так довго, як я, – кисло відказала у відповідь панна Елайза, – а ще в тебе не було б стільки ентузіазму щодо його вдосконалення. А як там твоя мати, Діано? Боже, вона так постаріла. Виглядає страшенно втомленою. Енн, а скільки мине часу, доки Марілла повністю осліпне?
– На думку лікарів, її зір не погіршиться, якщо вона буде дуже обережна, – затинаючись, промовила Енн.
Елайза похитала головою.
– Лікарі завжди таке кажуть, просто щоб підбадьорити. На її місці я б сильно на це не сподівалася. Краще готуватися до найгіршого.
– Та хіба не треба нам готуватися також і до найкращого? – благальна вигукнула Енн. – Воно так само ймовірне, як і найгірше.
– З мого досвіду – ні, а в мене його п’ятдесят сім років порівняно з твоїми шістнадцятьма, – відповіла Елайза. – То ви вже йдете? Що ж, сподіваюся, що це ваше нове товариство зможе перешкодити Ейвонлі опуститися ще нижче, хоча я й не маю багато надії на це.
Відчуваючи велике полегшення, Енн та Діана змогли нарешті вибратись із будинку й поїхали далі так швидко, як тільки міг їх везти маленький вгодований поні. Коли вони їхали повз буковий ліс, то побачили, що через пасовище пана Ендрюса до них, махаючи рукою, наближається якась пухкенька фігурка. То була Кетрін Ендрюс, і вона була така задихана, що ледве могла говорити, а лиш вклала Енн в руку два четвертаки.
