доповідь до наступних зборів товариства, і я сподіваюся, що в неї вийде щось путнє, адже її тітонька – така талановита письменниця, тож цей дар має бути у неї в крові. Ніколи не забуду того захвату, який я відчула, коли дізналася, що пані Шарлотта Морган – це Прісциллина тітонька. Мені здалося, що це так чудово – бути подругою дівчини, чия тітонька написала «Дні в Еджвуді» та «Сад трояндових бутонів».
– А де живе пані Морган?
– У Торонто. Прісцилла каже, що вона наступного літа збирається навідатися на Острів і, якщо вийде, вона влаштує так, щоб ми з нею зустрілися. Звучить надто добре, щоб бути правдою, але так приємно уявляти собі це перед сном.
Створення Товариства з удосконалення селища Ейвонлі таки відбулося. Гілберт Блайт став президентом Товариства, Фред Райт – віцепрезидентом, Енн Ширлі – секретарем, а Діана Баррі – скарбником. «Вдосконалювачі», як їх одразу ж охрестили, мали збиратися раз на два тижнів домі когось із членів Товариства. Вони визнали, що до кінця року не можуть очікувати значних удосконалень, але постановили собі планувати кампанію на прийдешнє літо, збирати й обговорювати різні ідеї, писати й читати доповіді та, як сказала Енн, виховувати громадські настрої.
Звісно, члени Товариства зіткнулися й з деяким несхваленням, а також – через що вони переймалися значно більше – із насмішками. Пан Еліша Райт, мовляв, говорив, що Товариству більше б пасувала назва «Клуб залицяльників». Пані Хайрем Слоан заявляла, що чула, начебто вдосконалювачі збираються розрити землю на узбіччях усіх доріг і висадити там геранії. Пан Лівай Болтер попередив своїх сусідів про те, що вдосконалювачі наполягатимуть на тому, щоб усі вони зносили свої будинки й зводили їх наново відповідно до планів, схвалених Товариством. Пан Джеймс Спенсер поцікавився, чи не були б вони такими люб’язними зробити пагорб, на якому стоїть церква, трохи нижчим. Ібен Райт сказав Енн, що хотів би, аби вдосконалювачі змусили старого Джошуа Слоана брити свої бакенбарди. Пан Лоуренс Белл заявив, що може побілити свій хлів, якщо вони того захочуть, але вішати мереживні фіранки на вікна у стайні НЕ збирається. Пан Мейджор Спенсер натомість запитав у Кліфтона Слоана, одного із вдосконалювачів, котрий возив молоко на сирну фабрику в Кармоді, чи це правда, що до наступного літа всі мають вручну розмалювати свої відра для молока й накривати їх вишитими серветками.
Незважаючи на це – чи, можливо, оскільки така вже людська природа, – через це, члени товариства хоробро взялися за те єдине вдосконалення, яке сподівалися втілити в життя вже цієї осені. На другому зібранні, у вітальні дому Баррі, Олівер Слоан запропонував розпочати збір грошей для того, щоб відремонтувати черепицю на даху будівлі клубу й перефарбувати його. Джулія Белл підтримала його, хоча й мала неприємне відчуття, що вона робить те, що не зовсім личить справжній леді. Гілберт виніс ідею на голосування, вона була одноголосно схвалена, і Енн поважно записала її до протоколу. Наступною справою на
