відказала Джейн.
– Я б НІКОЛИ не змогла відшмагати дитину, – так само рішуче мовила Енн. Я ЗОВСІМ не підтримую таке. Панна Стейсі ніколи нікого з нас не шмагала, і в неї в класі був ідеальний порядок. А пан Філіпс постійно шмагав, і його ніколи ніхто не слухав. Ні, якщо я не зможу обійтися без різки, то мені не варто й пробувати вчителювати в школі. Є кращі способи підтримання порядку. Я спробую завоювати прихильність своїх учнів, і тоді вони ХОТІТИМУТЬ робити те, що я їм кажу.
– А якщо не вийде? – запитала практична Джейн.
– Я все одно їх не шмагатиму. Я впевнена, що з цього не вийде нічого доброго. Ох, не шмагай своїх учнів, люба Джейн, що б вони не робили!
– А що ти думаєш про це все, Гілберте? – вимогливо поцікавилась Джейн. – Тобі не здається, що деяких дітей просто необхідно час від часу шмагати?
– А тобі не здається, що це жорстоко, по-варварськи – шмагати дитину… БУДЬ-ЯКУ дитину? – вигукнула Енн, а її обличчя аж почервоніло від завзятості.
– Ну, – повільно проказав Гілберт, розриваючись між своїми справжніми переконаннями й бажанням відповідати ідеалам Енн, – обидві думки заслуговують на існування. Я не думаю, що дітей треба шмагати ЧАСТО. Я гадаю, що зазвичай, як каже Енн, є кращі способи підтримання порядку й тілесне покарання має бути крайнім заходом. Та з іншого боку, як каже Джейн, я вірю, що трапляються й такі діти, на яких не можна вплинути ніяким іншим чином і для яких шмагання вийде тільки на краще. Тож моїм правилом буде тілесне покарання як крайній захід.
Як це зазвичай цілком справедливо стається, Гілберт, котрий намагався задовольнити обидві сторони, у результаті не догодив нікому. Джейн похитала головою:
– Я шмагатиму своїх учнів, коли вони будуть неслухняні. Це буде найшвидший і найлегший спосіб переконати їх слухатися.
Енн невдоволено зиркнула на Гілберта.
– Я ніколи не шмагатиму дітей, – рішуче повторила вона. – Я впевнена, що це неправильно й непотрібно.
– А уяви, що якийсь хлопчисько буде грубіянити тобі, коли ти скажеш йому щось зробити? – сказала Джейн.
– Я затримаю його після уроків і люб’язно, але водночас твердо, поговорю з ним, – відповіла Енн. – Кожна людина має в собі зернятко добра, потрібно тільки його відшукати. Саме обов’язком вчителя є знайти й виростити його. Пам’ятаєш, саме це казав нам наш професор із методики навчання в Королівській вчительській семінарії. Чи ти думаєш, що зможеш знайти це зернятко добра в дитині, шмагаючи її? Як казав професор Ренні, набагато важливіше позитивно впливати на дитину, аніж просто навчити її читання, письма та арифметики.
– Але врахуй, що саме ці навички перевіряє в них інспектор, і він не дасть тобі схвальний відгук, якщо учні не відповідатимуть його стандарту, – запротестувала Джейн.
– Краще завоювати любов учнів, щоб вони, коли виростуть, згадували мене як ту, котра багато в чому їм допомогла, аніж просто побачити своє ім’я на дошці пошани, – впевнено
