вони в лівій кишені пальта. Коли я сіла, то вирішила їх дістати. Але їх там не було. Я вся похолола. Я перевірила другу кишеню. Там теж нема. Знов холод по спині. Тоді перевірила у внутрішній кишеньці. Пусто. Холод побіг вверх і вниз.
Я зняла рукавиці, поклала на сидіння й знову пройшлася по всіх кишенях. Грошей там не було. Я встала, вся обтрусилася й подивилася на землю. У трамваї було повно людей, які поверталися додому з опери, і вони всі витріщилися на мене, але я на таке в той момент не зважала.
Але я не могла знайти грошей на проїзд. Я вирішила, що, очевидно, поклала їх до рота й випадково проковтнула.
Я не знала, що робити. Кондуктор зупинить трамвай і ганебно попросить мене зійти? Чи зможу я його переконати, що я лише жертва власної неуважності, а не безпринципна істота, яка обманом хоче безплатно проїхатися? Як же я хотіла, щоб Алек й Алонсо були там. Але їх не було, саме тому що я цього хотіла. Якби не хотіла, їх там була б дюжина. І я не могла вирішити, що сказати кондуктору, коли він підійде. Як тільки в мене в голові вибудовувалося хоч одне речення пояснення, мені починало здаватися, що ніхто в таке не повірить і я мушу придумати щось інше. Здавалося, не залишалося нічого іншого, ніж довіритися провидінню, від чого я відчула себе як та літня пані, яка, коли капітан сказав під час шторму довіритися Всемогутньому, вигукнула: «Ой, капітане, все настільки погано?»
Якраз у потрібний момент, коли не залишилося жодної надії, і кондуктор простягнув коробку сусідньому пасажирові, я раптом згадала, куди поклала ту нещасну монету. Я таки її не проковтнула. Я покірно дістала її з безіменного пальця рукавиці й вкинула в коробку. Я всім усміхалася, а світ здавався прекрасним».
Візит до Будинка Відлуння був не найменш приємним з усіх прогулянок на канікулах. Енн з Діаною пішли до неї старою дорогою через березовий ліс, і прихопили зі собою обід у кошику. Будинок Відлуння, який стояла зачинена від весілля пані Лаванди, знову відкрили для вітру й сонця, хоч і не надовго, а в маленьких кімнатах замиготів вогонь. Запах вази з трояндами пані Лаванда все ще наповнював кімнату. Аж не вірилося, що пані Лаванда не увійде зараз і не зустріне їх гостинним поглядом карих очей, і що Шарлотта Четверта, з блакитним бантом і широкою усмішкою, не з’явиться у дверях. Пол теж, здавалося, був десь поряд, зі своїми казковими вигадками.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
