Енн з Острова. Люси Мод Монтгомери
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Енн з Острова - Люси Мод Монтгомери страница 15
– Так, він розповів нам вчора ввечері, – сказала Прісцилла, коли побачила, що розлючена Енн не відповідає. – Вони з Чарлі заходили. Ми знали, що вони тут будуть, тому постаралися поховати всі подушки пані Ади. Ту багато розшиту я скинула на підлогу в кутку за кріслом, на якому вона лежала. Я думала, там вона буде в безпеці. Але ти уявляєш? Чарлі Слоан обрав собі те крісло, побачив подушку, дістав її й просидів на ній увесь вечір. Бачила б ти, яка вона була зім’ята! Бідна пані Ада спитала мене сьогодні, все ще з усмішкою, але з яким докором, чому я дозволила на ній сидіти. Я їй сказала, що не дозволяла, що це лиха доля змовилася зі «Слоаніанством», і мені одній годі було такому протистояти.
– Подушки пані Ади серйозно діють мені на нерви, – сказала Енн. Вона пошила ще дві минулого тижня, набиті, аж тріщать, і вишиті так, що на них немає живого місця. Оскільки в домі вже немає куди їх класти, бо все й так завалено подушками, вона сперла їх до стіни на сходах. Вони весь час перевертаються, і коли ми підіймаємося чи спускаємося сходами в темряві, то половину разів через них спотикаємося. Минулої неділі, коли отець Девіс молився за всіх, хто в морі, я подумки додала «і за всіх, хто живе в домі, де занадто багато подушок!» Все! Ми готові, і я бачу хлопців на Сент-Джон. То що, ти до нас приєднаєшся, Філ?
– Я піду, якщо можна йти поряд з Прісциллою й Чарлі. З ними я ще можу бути третьою зайвою. Той твій Гілберт чудовий, Енн, але чому він вічно ходить з тим витрішкуватим?
Енн завмерла. Їй не дуже подобався Чарлі Слоан; але він був з Ейвонлі, і ніхто чужий не мав права сміятися з нього.
– Чарлі з Гілбертом завжди були друзями, – сказала вона з прохолодою в голосі. Чарлі хороший хлопець. Він не винен, що в нього такі очі.
– Не кажи! Винен! Він мусив зробити щось жахливе у своєму попередньому житті, щоб заробити такі очі. Ми з Пріс сьогодні розважимося. Ми будемо сміятися йому в обличчя, а він і не зрозуміє.
«Нестримні П», як називала їх Енн, сповнили свої дружні наміри. Але Слоан нічого не розумів; він думав, що йому нічого не бракує, якщо з ним гуляють такі дві студентки, особливо Філіпа Гордон, головна красуня курсу. На Енн це мало б справити враження. Вона побачить, що є люди, які його цінують.
Гілберт з Енн йшли поволі трохи позаду, насолоджуючись спокійною красою осіннього дня під парковими соснами, на дорозі, яка підіймалася й звивалася довкола гавані.
– Тиша тут, як молитва, – сказала Енн, наставивши обличчя до сяючого неба. – Як я люблю сосни! Здається, що їх корені сягають вглиб до романтики всіх віків. Мені стає так спокійно на душі, коли я приходжу поговорити з ними час від часу. Я тут завжди така щаслива.
«В самотній височині гір,
Мов зашептали чаклуни,
Спадає смуток з них, повір,
Як голки зі сосни»,
– процитував Гілберт.
– Вони