ти не доїв м’яса.
– Це сало… сало, – Волтер хоробро закліпав, та все ще не наважувався підняти погляд. – Я не люблю сала.
– Коли я була дитиною, – сказала тітка Мері Марія, – мені не дозволяли казати, що я люблю, а що ні. Що ж, можливо, пані лікарка Паркер вилікує ці твої хворобливі ідеї. Вона була з сім’ї Вінтерів, мені здається… чи Кларк? …ох ні, вона певне Кемпбелл. Але що Вінтери, що Кемпбелли одним миром мазані, вони нісенітниць не потерплять.
– Ох, будь ласка, тітко Мері Марія, не лякайте Волтера переїздом до Лоубріджа, – мовила Енн, і в глибині її очей засвітився маленький вогник.
– Вибач, Енні, – напрочуд покірно відповіла тітка Мері Марія. – Звичайно, я не повинна забувати, що не маю жодного права намагатися хоч чомусь навчати твоїх дітей.
– Пішла б вона! – промимрила Сьюзан, виходячи з кімнати за десертом… улюбленим королівським пудингом Волтера.
Енн відчувала провину. Гілберт кинув на неї швидкий докірливий погляд, натякаючи, аби вона була терплячою до бідолашної самотньої старшої пані.
Гілбертові також було кепсько. Усі знали, він цього літа страшенно перепрацювався, і, можливо, мусив визнати, що тітка Мері Марія була ще тою занозою.
Енн вирішила, що осінню, якщо все буде добре, вона хоч-не-хоч відправить його на місяць полювати на бекасів у Нову Шотландію[6].
– Як Вам смакує чай? – з нотками каяття поцікавилася вона в тітки Мері Марії.
Тітка Мері Марія стиснула губи.
– Надто слабкий. Та це не має значення. Кому яке діло, подобається бідолашній старій жінці чай чи ні? Хоча деякі люди вважають, що я хороша співрозмовниця.
Яким би не був зв’язок між цими двома реченнями, що їх озвучила тітка Мері Марія, Енн відчула, що не має сил розбиратися в цьому. Вона раптом дуже зблідла.
– Думаю, мені треба піднятися нагору й прилягти, – сказала вона й встала з-за столу. Голова їй трішки закрутилася. – І я думаю, Гілберте… тобі краще не залишатися надовго в Лоубріджі… і варто зателефонувати панні Карсон.
Вона поцілувала Волтера на прощання, як зазвичай і поспіхом… так, наче й зовсім про нього не думала. Волтер не плакатиме. Тітка Мері Марія поцілувала його в чоло… Волтер найбільше ненавидів, коли його цілували в чоло… і сказала:
– Добре поводься за столом у Лоубріджі, Волтере. Не будь жадібним. Інакше до таких неслухняних дітей приходить Великий Чорний Чоловік з великою чорною торбою й запихає їх туди.
Здається, тоді Гілберт вийшов запрягати Сірого Тома й цього не почув. Вони з Енн твердо стояли на тому, що власних дітей такими оповідками лякати не будуть, та й іншим не дозволять. Сьюзан це почула, оскільки прибирала зі столу, а тітка Мері Марія так і не дізналася, яким дивом вона врятувалася від соусниці та її вмісту, які могли полетіти в її голову.
VIII
Загалом
Провінція в Канаді (
