У Африці мільйони левів. Африка тими левами битком набита.
Мама й тато знову усміхнулися, попри несхвалення тітки Мері Марії. Ніколи не можна закривати очі на дитячі вибрики.
– До речі, – мовила Сьюзан, розриваючись між любов’ю, симпатією до маленького Джема та переконанням, що лікар та пані лікарка абсолютно праві, що не відпустили його до Гарбоу з тою сільською бандою на гостину до зневаженого й п’яного старого капітана Білла Тейлора, – ось твої імбирні пряники й збиті вершки, Джеме, любий.
Імбирні пряники й збиті вершки були улюбленим десертом Джема. Але того вечора їхніх привабливих чар забракло, аби втихомирити бунтівну душу хлопчати.
– Не хочу ані крихти! – похмуро промовив він. Хлопець встав і рушив геть зі столу, але уже біля дверей розвернувся, аби висловити свою непокору.
– Я все одно не піду спати до дев’ятої. А ше… коли виросту, то взагалі ніколи не лягатиму спати. Я не спатиму всю ніч… і так щоночі… і тату наб’ю по всьому тілу. Я буду таким поганим, яким тільки зможу! От побачите!
– «Ще» набагато краще, аніж «ше», любий, – відповіла мама.
Хоч щось могло їх зворушити?
– Я так розумію, моя думка тут нікого не цікавить, Енні, але якби я в дитинстві говорила так до батьків, мене б одразу на місце поставили, – мовила тітка Мері Марія. – Думаю, шкода, що в деяких домах уже зовсім забули про березові різки.
– Джема нема за що карати, – втрутилася Сьюзан, бачачи, що лікар та пані лікарка не намагалися нічого сказати. Але якщо Мері Марія Блайт хотіла уникнути цієї розмови, вона, Сьюзан, знала, в чому причина. – Берті Шекспір Дрю підбивав його так зробити, вбивши йому в голову, що піти дивитися, як Джо Дрю роблять тату – дуже весело. Він провів тут весь полудень, прошмигнув на кухню й взяв найкращу алюмінієву каструлю, щоб зробити собі шолом. Казав, що вони грають у солдатів. Вони зробили човни з дахового покриття й до нитки змокли, пливучи на ньому струмком. А тоді цілісіньку годину стрибали, як жаби у дворі, і кричали, мов недорізані. Жаби! То й не дивно, що маленький Джем так втомився й зараз зовсім на себе не схожий. Він найчемніша дитинка, яка тільки жила на цьому світі, якщо він не одягнений у лахміття, навіть не сумнівайтеся!
Тітка Мері Марія не огризалася у відповідь. Вона ніколи не говорила до Сьюзан Бейкер за столом, таким чином висловлюючи незадоволення, що Сьюзан взагалі дозволяють сидіти «з родиною».
Енн та Сьюзан вияснили все ще до того, як до них завітала погостювати тітка Мері Марія. Сьюзан «знала своє місце» й ніколи не сідала за стіл з сім’єю, якщо в Інглсайді були гості.
– Але тітка Мері Марія – це не гість, – відповіла Енн. – Вона член нашої родини… як і ти, Сьюзан.
Врешті-решт Сьюзан здалася, тихенько радіючи, що Мері Марія Блайт побачить – вона не просто наймана робітниця. Сьюзан ніколи не бачилася з тіткою Мері Марією, але племінниця Сьюзан, донька сестри Матільди, працювала на неї в Шарлоттауні й розповіла про неї Сьюзан.
– Я
