деталями. Вони стосувалися й того, який папір використовувати, у якому форматі друкувати книги, а також графіку й ілюстрації. Підсумком цього став високоякісний альбом зі сріблястою тканинною палітуркою, елегантно надрукований на добротному папері. Він справляв «величезне враження», як писав Бен-Ґуріон батькові.[397]
Схоже, Бен-Ґуріон почав усвідомлювати, якою була його цільова аудиторія. Книга, яку він редагував, пропонувала читачам єврейський патріотизм та усвідомлення власної праведності зі сльозами на очах. Це поєднання дало їм змогу привернути увагу нових героїв, їдишських перспективних ораторів, таких, як вони самі, щоб дізнатися про них та пишатися ними. Годі було й сподіватися, навіть опосередковано, що вони залишать країну, яка їх прийняла, заради руху за прикладом своїх героїв. Це було основною відмінністю між двома виданнями – «Іцкор» Бен-Ґуріона був оптимістичнішим. Він, схоже, зрозумів ту роль, яку відіграє надія в американському етносі.
Ніщо з того, що Бен-Ґуріон робив у своєму житті до цього часу, так не сприяло його репутації, як редагування цієї книги. Усі статті, які він написав, і всі лекції, які він читав – це все разом не сприяло появі такої широкої аудиторії, як видання «Іцкору». Несподівано він став однією з найвизначніших постатей своєї партії. Під час роботи над книгою Бен-Ґуріон попросив Бен-Цві повернутися до Нью-Йорка з Вашингтона, щоб допомогти йому в редагуванні, натякнувши, що він не буде рівноправним партнером у цій роботі. Бен-Цві не приїхав. Масштабна робота з редагування, яку планував Бен-Ґуріон, незабаром після виходу попереднього видання, і, без сумніву, заміна вступу, стали ляпасами для Бен-Цві. Бен-Ґуріон навіть видалив ім’я свого друга зі списку редакторів; він міг бути більш врівноваженим. Запаморочливий успіх книги, здається, був ще однією провокацією для Бен-Цві. «Між мною і Бен-Ґуріоном виникла суперечка», – зауважив він у своїх спогадах.[398] Але Бен-Ґуріон запропонував йому новий проєкт, набагато амбітніший і складніший, над яким обидва чоловіки мали працювати разом – комплексну наукову роботу їдишем із географії та історії Палестини. Бен-Цві погодився. Бен-Ґуріон проводив щоранку у нью-йоркській публічній бібліотеці на П’ятому проспекті та Сорок другій вулиці, проходячи щоразу повз кам’яних левів, що причаїлися на початку сходів, сидячи за одним із дерев’яних столів у величезній читальній залі. Йому дуже подобалася ця робота. Він зосередив увагу на книгах, які були написані дослідницькими делегаціями та християнськими туристами Палестини у ХІХ столітті.
Вони визначилися, хто яку частину книги писатиме. Бен-Цві писав переважно про історію та географію країни; Бен-Ґуріон – про її назви, кордони та правовий статус, і, зокрема, про її мешканців. Вони обмінювалися чернетками написаних глав і коментували один одного. Деякі свої дослідження товариші проводили в Бібліотеці Конгресу у Вашингтоні та інших. «Я нехтував усією своєю діяльністю
Лист Бен-Ґуріона до Бен-Цві від 9 травня 1916 року, BGA; Chashin and Ben-Gurion 1916, p. 8ff; Лист Бен-Ґуріона до батька, датований липнем 1919 року, BGA.
Mordechai Eliav 1980, p. 13.
