Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну - Том Сегев страница 52
Члени партії в Нью-Йорку вважали його своїм емісаром і, ймовірно, сподівалися, що його виступи допоможуть зібрати гроші для партії та залучити передплатників газеті. Але він не був вправним оратором і не збирав великі натовпи; дехто згадував, що Бен-Ґуріон виступав нудно і без фантазії. Інші промовці розповідали історії; він наводив факти. Іноді його виступи справляли сильне враження, але ліричними вони не були. Як результат, речник із нього був не надто популярний. Іноді Бен-Ґуріон виступав перед аудиторією, яка ледь сягала двадцяти осіб; сорок – це була вже хороша явка. Одного разу він скасував захід у Цинциннаті, тому що суддя Луї Брендайс збирався виступити недалеко від нього того самого вечора.[385]
Наприкінці серпня 1916 року Бен-Цві та Бен-Ґуріон попросили Брендайса разом із послом Моргентау у Стамбулі втрутитися та отримати для них дозвіл на повернення до Палестини.[386] Тоді вони обидва все ще вважали, що Палестина може бути під Османським сюзеренітетом, хоча й розуміли, що можливий, безумовно, й інший розвиток подій. Тож вони не знали, на чиєму боці діятиме військова сила, яку планували зібрати: на боці чи проти турків. У будь-якому разі «Ге-Халуц», мабуть, мав намір діяти проти арабів під контролем Бен-Ґуріона. Але цього не сталося. «Реакція не була масовою», – писав Бен-Ґуріон; американська філія «Ге-Халуц» налічувала лише близько ста членів.[387] Це був провал. Бен-Ґуріон пройшов довгий шлях задля того, щоб американські євреї почали переїжджати до Палестини.
Більшу частину часу він проводив з іншими членами своєї партії, але часто виходив із того вузького світу і озирався навколо. Він стежив за президентською кампанією і пізніше згадував тривожне очікування, що передувало обранню Вудро Вільсона на другий термін. «Результат світової війни багато в чому залежав від результатів виборів», – писав він. У Нешвіллі Бен-Ґуріон вперше побачив те, що називав «поселенням блідих негрів», «блідий» – це термін для району, у якому російська влада змусила жити євреїв. Коли він заходив у міський транспорт, то бачив два знаки, що свідчать про те, що місця спереду були для білих, а ззаду для «кольорових», як тоді в Америці називали негрів. «Коли ви заходите в транспорт, білі сидять на передніх сидіннях», – писав Бен-Ґуріон до Бен-Цві. – Якщо якесь місце звільняється, чорним також дозволяють сісти (але Бог любить однаково і тих, і тих). Коли люди виходять, спочатку виходять білі, а потім чорні». Бен-Ґуріон також бачив окремі ванні кімнати для чорношкірих та білих. Його, хто виріс на «Хатині дядька Тома», охоплювали злість, біль та сором, як писав він і розповів
384
Він скрупульозно записував у подорожах усі свої витрати до останнього цента на кшталт $1,91 за квиток на поїзд, $0,50 – доплата за спальний автомобіль; $0,20 – чайові носильнику (Записи зі щоденника Бен-Ґуріона від 26 липня 1915 року та 2 грудня 1917 року, BGA; лист Бен-Ґуріона до Гірша Еренрайха від 29 грудня 1915 року, 6 та 7 січня 1916 року, наведені у Erez 1971, pp. 330, 333, 334).
385
Гуттман, стенограма інтерв’ю, с. 17, BGA; стенограма інтерв’ю Крузо, BGA; листи Бен-Ґуріона до Бен-Цві від 13 грудня 1915 року, 8 березня та 19 липня 1916 року, BGA, загальна хронологічна документація; лист Бен-Ґуріона до Гірша Еренрайха від 6 січня 1916 року, наведений у Erez 1971, p. 333.
386
Лист Бен-Ґуріона та Бен-Цві до Брендайся від 1916 року, BGA, загальна хронологічна документація.
387
Ben-Gurion 1971a, p. 81; Ben-Zvi 1967, p. 226.