у навчанні, то перестав робити такі коментарі. Насправді факультет був досить хорошим.[354]
Вони були групою юнаків із Палестини, яких у Стамбулі вабив революційний дух молодотурок; багато було й арабів. Деякі з них пізніше працювали у правовій системі в Палестині; троє були призначені суддями, а один служив у Верховному суді. Інші знайшли свій шлях у політичній еліті. Там були також і Ізраїль та Маня Шохат. Йозеф Струмса згадував, що час від часу Шохат відвідував Бен-Цві, свого близького друга з «Га-Шомер». Якщо в кімнаті був Бен-Ґуріон, вони з Шохатом знаходили причину для сварок та підвищення голосу.[355]
Шохат позиціював себе лідером нації, головою уряду у вигнанні. Коли спалахнули війни на Балканах, він стверджував, що переконав турецького військового міністра створити в турецькій армії єврейський полк, який би захищав Палестину. Коли нічого з цього не вийшло, Шохат запропонував туркам п’ятдесят добровольців, яких він зарахує з-поміж палестинських студентів та членів «Га-Шомер». Він стверджував, що його призначили командиром підрозділу зі званням офіцера. З цього варіанту теж нічого не вийшло. Бен-Цві, зі свого боку, даремно намагався переконати моряків-євреїв із Салонік переїхати до Палестини.[356] Вони з Бен-Ґуріоном були активістами єврейської студентської асоціації у Стамбулі. Їх запросили на конвенцію «По’алей Ціон» у Кракові та сіоністський конгрес у Відні. Це був перший сіоністський конгрес у житті Бен-Ґуріона; більшість делегатів випереджали його у досвідченості. Тоді він, здавалося, уже примирився з Рівкою; він поїхав на Песах до Лодзя, і батько також був там. Це став його третій візит до Польщі з моменту від’їзду.
Двадцять восьмого липня 1914 року, коли іспити були позаду, Бен-Ґуріон і Бен-Цві сіли на російський пасажирський корабель у Стамбулі. Вони мали прибути до Яффи за десять днів. За місяць до цього було вбито австро-угорського коронного принца, і у Європі подуло вітром війни. У суботу, 1 серпня, незабаром після того як вони відпливли після зупинки в Ізмірі, до корабля надійшла звістка, що Російська імперія оголосила війну Німеччині. Бен-Ґуріон і Бен-Цві опинилися перед своєю третьою війною. Серед мрій, що цієї миті були розбиті майже скрізь по всьому світу, ще існувала надія Бен-Ґуріона на те досягнення, яким його батько ніколи не користувався – стати справжнім юристом.
За кілька місяців він уже розмірковував про наслідки війни для майбутнього сіонізму. «Хто не може жодним чином отримати країну, той її завойовує», – заявив він за кілька тижнів після початку Великої війни. «Ми підкоримо Палестину шляхом її розвитку», – писав він. У цьому була суть практичного сіонізму, який вийшов на перший план після смерті Герцля та його невдалих зусиль здобути Палестину дипломатичними методами. Але провідна ідея статті могла піти від самого Герцля: головним завданням єврейського народу була підготовка до мирної конференції, яка мала бути скликана після війни. Світ повинен надати єврейському народові
Brun 2008, p. 92ff.
Стенограма інтерв’ю Струмси, стоp. 8, BGA.
Israel Shohat, «Shelichut Vaderech», in Ben-Zvi 1962, p. 35ff; лист Бен-Ґуріона до Блх-Блюменфельда від 6 червня 1913 року, наведений у Erez 1971, p. 237; Лист Бен-Ґуріона до батька від 31 липня 1913 року, наведений у Erez 1971, p. 276; Ben―Zvi 1967, p. 201ff.
