напоготові зброю. Раптом Елла відчула тихий шурхіт за спиною.
– Бувай. – промовив уже знайомий голос.
Елла лишень встигла оглянутись, перед тим як прохід знову перетворився в не прохідну стіну. Вона стояла сама посеред кімнати, тримаючи в руках кинджал, а неподалік лежало тіло лорда Крістофера Стемфорда.
Елла розгублено ходила по кімнаті. Єдине, що спало на думку це те, що потрібно як найшвидше покинути це місце. Обережно відчинивши двері, Елла виглянула в коридор. В туж мить чиясь міцна рука потягнула двері на себе і Елла опинилась перед озброєними чоловіком. Запанікувавши, вона рвонула з місця.
– Лорд Стемфорд мертвий! Вона убила лорда! – прокричав грубий голос позаду.
На клич вартового в коридорі з’явились ще солдати. Вони оточили її, перекривши ходи для відступу.
– Стій, Елла.
За спиною дівчини стояв Річард Хендерсон, в оточені солдатів, один з яких тримав арбалет націлений на Еллу.
Дівчина швидко окинула поглядом чоловіків, зжавши пляшечку в долоні.
– Морта! – викрикнула Елла, розбивши флакон об підлогу.
Але нічого не сталось. Елла не розуміла чому магічний бар’єр не виник в ту ж мить як була розбита пляшечка.
Воїн з арбалетом, запанікувавши, випустив стрілу, яка влучила в плече дівчині. Різкий біль, немов дотик розпеченого заліза, скував рухи Елли. Солдати от-от мали схопити дівчину. Чаклунка опустилась на одне коліно, прикрившись рукою, не в змозі протистояти ворогові. Страх переповнив її, заполонивши душу. Дівчина заплющила очі, очікуючи мертвої хватки чужих рук.
Натомість, все довкола затихло. Дівчина обережно поглянула довкола: кров юшила з рани, покриваючи блакитне сукно багряними ріками; солдати завмерли у на пів кроці; все немов опинилось на дні озера прижаті вагою води; від Елли відходили зеленуваті, як її очі в цю мить, струмені світла, розпливаючись в повітрі як десятки ниток кинутих напризволяще течію ріки.
Скористувавшись нагодою, Елла зібралась і з силами та кинулась тікати. Вона бігла повз завмерлих солдатів для яких немов зупинився час. Все місто ніби в одну мить спинилось, очікуючи сигналу продовжити рух. Арбалетний болт, пробивший плече, наконечником вийшов зі спини, заважаючи рухатись та причиняючи сильну біль. Проте не дивлячись на це, кров зупинилась, зібравшись в густий струмінь чогось червоного на сукні. Зелене сяйво, розрізавши простір позад дівчини, поволі слабнуло. Елла бігла не оглядаючись, але сили покидали її.
Діставшись непримітного місця, у вузькому провулку між двома будинками, дівчина вирішила перевести подих, опершись об стіну будівлі. Елла спробувала витягнути арбалетний болт, але натомість ледве стрималась, щоб не закричати.
По вулиці пробіг загін солдат, не помітивши дівчину. Підвівшись Елла продовжила рухатись далі, вона уявлення не мала куди рухатись, але залишатись тут було б помилкою.
Почувши дивний шум за спиною, чаклунка завмерла на місці. Вона різко озирнулась і зустрілась поглядом з Пітером. Хлопець
