Майже прийшли. – перервав юнак Еллу.
У супроводі солдатів, вони дійшли до зали. Де на них вже очікував батько Пітера. Річард Хендерсон сидів в кінці приміщення на місці де завжди приймав гостей лорд Стемфорд. Двері замкнулись і Пітер з Еллою виявились в оточені п’яти воїнів. Пітер тримаючись однією рукою за зброю, вільною підштовхнув дівчину. Хендерсон старший мовчки сидів на троні, не подаючи жодних ознак зацікавленістю подій.
– Батько! – викрикнув Пітер. – Я спіймав її. Я…
Із-за спини чоловіка з’явилась дівчина на обличчі якої здавалось пульсували вени на сірому тлі шкіри. Усівшись на колінах Річарда, вона широко посміхнулась.
– Це вона. – промовила Елла.
– Ви не приставляєте як незручно і нудно було сидіти за спинкою крісла. – Ліліт грайливо потрясла рукою Річарда. – Мертвий він мені подобається куди більше.
Пітер вихопив меч, і в туж мить схопились за зброї і воїни, які зробили кілька кроків на зустріч юнаку.
– Ой, а я гадала, ми поговоримо. – продовжила Ліліт, зістрибнувши на землю. – Як в тих старих спектаклях. Ігри розуму і все таке.
– Я тебе уб’ю. – прогриміли слова Пітера луною по залі.
– Уже краще, але якось сухо. Занадто просто. – Ліліт підвела голову в стелю. – Як тобі таке? Мій меч, піднятий рукою сповненою помстою, проткне твоє ніжне тіло і…
В туж мить Елла вивільнила руки і, вихопивши кілька пляшечок з сумки на плечі хлопця, розбила одну об землю.
– Морта!
Чарівна напівпрозора стіна куполом накрила чаклунку з Пітером.
– Шкода. Дуже шкода. – обурено промовила Ліліт. – Я хотіла вам розповісти, що Річард зробив з тими зникли людьми. Як придумав все це. І як поплатився за це. Чоловік був з амбіціями, але вони його і знищили. Чорна, гнила душа ховалась в цьому мерзенному тілі.
Елла приготувала іще одну пляшечку, але не встигла її використати. Ліліт розсипала який порошок перед собою і в туж мить здійнявся шквальний вітер, який вирвав юнаків з під захисту чарів, ударивши об стіну.
– Убити їх! – прокричала Ліліт.
Солдати кинулись в атаку, але наткнулись на потік вогню в обличчя. Двоє з ворогів спалахнули і пали на підлогу, волаючи від болю. Решта відсахнулись, окрім одного який зробив випад мечем в Пітера, але юнак виявився спритнішим і один ударом повалив нападника, проткнувши тіло мечем.
Тимчасом Елла відбігла в сторону, приготувавши чергове зілля, але не встигла дівчина замахнутись як її з ніг збив стіл, який буквально влетів в неї. Ліліт пильно спостерігала за супротивницею, зчарувавши черговий сильний порив вітру, який з тріском жбурнув усі меблі в Еллу.
Ліліт не зупинялась, посмішка не сходила з її вуст. вона стиснула долоню в кулак, не зводячи погляд з Елли яку прижало до стіни.
Пітер відбившись від двох чоловіків, кинувся на поміч Еллі, але юнак не встиг дістатись як його збили з ніг воїни і повалили на землю.
