правда. Ляйпціґ наш в тім гідний похвали!Він, мов малий Париж, своїх людей карбує.
З і б е л ь
І хто ж, по-твоєму, вони?
Ф р о ш
Стривайте лиш! Хай вип'ють ув охоту,
Я вúзнаю од них усе достоту —
Вони ще проти мене сосуни!
А все ж таки здається, що пани:
Такі бундючні, гордовиті.
Б р а н д е р
Та це базарні дурисвіти.
А л ь т м а є р
Хтозна.
Ф р о ш
Ось я їм дам, дивись.
М е ф і с т о ф е л ь
(до Фауста)
Людцям і невтямки, що біс
Їх може враз за карк схопити.
Ф а у с т
Чолом, панове, б'ю!
З і б е л ь
Спасибі, й вам чолом!
(Тихо, позираючи на Мефістофеля).
А цей чого немов кульгає?[42]
М е ф і с т о ф е л ь
Чи можна й нам присісти за столом?
Як доброго вина у вас бігмає,
То хоч в гурті звеселимось.
А л ь т м а є р
Ви дуже вередливі щось.
Ф р о ш
У Ріппаху, мабуть, сю ніч ви ночували
І в Ганса-дурника вечері заживали?[43]
М е ф і с т о ф е л ь
Ні, цим разóм не довелось,
А на тім тижні в нього ми бували:
Він нам розповідав про любих родичів
І кожному із них вклонитись доручив.
(Кланяється Фрошу).
А л ь т м а є р
(тихо)
А що, піймав! Це зух!
З і б е л ь
Авжеж! Це битий жак!
Ф р о ш
Стривай, заїду ще інак!
М е ф і с т о ф е л ь
Іще недавно тут, здається,
Бриніла пісня голосна;
Од цих гінких склепінь луна,
Мабуть, чудово оддається?
Ф р о ш
А ви, буває, не артист?
М е ф і с т о ф е л ь
Велика хіть, та невеликий хист!
А л ь т м а є р
Ви б пісню нам якусь…
М е ф і с т о ф е л ь
Та я їх силу знаю.
З і б е л ь
Але нову – такий наказ.
М е ф і с т о ф е л ь
Вернулись ми з Іспанії якраз,
Вина й пісень уславленого краю.
(Співає).
Жив цар колись в давнúну,
Й була у нього блоха…
Ф р о ш
Ха-ха! Блоха! Приємна вість!
Блоха у нас жаданий гість.
М е ф і с т о ф е л ь
